Ukrainian English

Замовлення книжок Андрія Любки з автографом -- онлайн!

10 вересня 2020
Новини

 

Бажаєте придбати книжку Андрія Любки й отримати автограф? Хочете зробити елегантний подарунок собі чи близьким на свята? Тепер це можливо всього за дві хвилини: заповнюєте форму онлайн, оплачуєте замовлення банківською карткою або через термінал, і вже за кілька днів отримуєте покупку Новою Поштою у будь-якому куточку України!

Лінк для замовлень: 

ЗРОБИТИ ЗАМОВЛЕННЯ КНИЖОК АНДРІЯ ЛЮБКИ ОНЛАЙН

 

 

 
 

За "Карбідом" Андрія Любки знімуть кіно

03 вересня 2020
Новини

20 серпня відбувся кастинг на фільм за книжкою відомого закарпатського письменника Андрія Любки «Карбід», що є гостро соціальною та іронічною розповіддю про контра­бандистів. Із Києва приїхала режисерсько-продюсерська група, яка й шукала майбутніх акторів. Усе проходило на малій сцені облмуздрамтеатру – майже три години. Ми нарахували близько 30-ти бажаючих, переважно акторів театрів різного віку, студентів, були й школярка та екскурсовод. Утім сам автор роману не був присутнім, аби стежити за процесом, бо, як нам повідомив: «Не хочу втручатися, хай усе буде об’єктивно». Тому розкажемо про цікавинки.

Учасники почергово спілкувалися віч-на-віч зі столичними кіношниками. Телефони записували в усіх. Тим, хто стояв під дверима в очікуванні, доводилося чути оплески чи крики. Одними з перших виявилися кілька акторів студії «Провокатор», а про кастинг дізналися (що приємно)… з моєї сторінки у фейсбуці. Ужгородка Олена Арбузна, котра заходила четвертою, розповіла: під дверима сказали, що потрібно підготувати якусь сценку, а хто не встиг, то «просто будьте собою, бо нам важливо побачити, як тримаєтеся на камері». Вона нічого не підготувала, тож просили розповісти про себе. «Я інструктор із зумба-фітнесу», – повідомила. «О, а що це таке? Покажіть», – попросила жінка. «Все фіксували на камеру, – каже Олена. – Зауважили, що з мене так і пре енергія. Дуже привітні люди».

Серед перших були й актори Закарпатського академічного театру ляльок «Бавка». Помітили Миколу Карпенка, Дмитра Ємця, Олену Пишку (на фото), котра мала при собі «Карбід», – якраз його читає. Але зізналася, що не знала, який фільм готуються знімати. До речі, як і більшість під дверима. Школярка економічного ліцею Таїсія Носова, що представляє студію «Синтез» у Падіюні, дуже переживала. Про кастинг почула за годину до початку, приготувала вірша, а от книжку не читала, але планує. Вона хоче вступати в Київський нацуніверситет театру, кіно та телебачення ім. Карпенка-Карого.

Ужгородець, нині студент згаданого вишу й випускник акторського відділу нашого інституту культури та мистецтв Олександр Михайловський прийшов сюди, аби більше дізнатися, що таке кастинг. «Мене питали, чи володію закарпатським діалектом, а я кажу: «Пак айно». Сподобалося. Читав прозу про котів і їхні взаємини, а вони: «Стоп. А тепер читайте, ніби акула гризе ваші ноги», – ділився.

Чи не наймасовіший «десант» був від Закарпатського облмуздрамтеатру. Тут і заслужені артисти України Степан Барабаш та Михайло Фіщенко, метр Юрій Шкляр, артист балету Юрій Мочарко, балетмейстер Дмитро Сньозик із дружиною Ангеліною, актор Рудольф Дзуринець. Серед них і акторка з 40-річним досвідом Василина Грицак, котра розповіла: «Я знаю, що кастинги – це коли ти читаєш щось із того твору, який ставитимуть. Хотіла вивчити частини, але в інтернеті знайшла тільки уривки з книжки. Одягла на голову хустку й зайшла в залу зі словами: «Чула м, ош туйка знімаєте кіно?!»

Що цікаво, всі кастинговані виходили щасливими, мовляв, гарно поспілкувалися зі столичними гостями. Ну й нарешті зайшла я, але в останній момент сказала, що… журналістка, хочу отримати коментар. Так от, до нас приїхала акторка кіно й театру Ксенія Онищенко, котра тут у ролі креативної продюсерки, режисер Олексій Доричевський, продюсер Дмитро Кишиневський, оператор Денис Фурман. Фільм «Карбід. Куди веде тунель у Європу?» буде копродукцією «Лелека продакшн» і «Trip Studio films». Одразу цікавлюся, чи знайшли яскраві типажі для стрічки. Кияни зауважили, що в нас усі виглядають на 10 років молодшими, ніж насправді, й питали, в чому секрет. «Зараз ми розглядаємо харизматичних людей, цікаві зовнішні образи й тих, хто володіє місцевою говіркою. Бо лінійні типажі вибиратимемо в Києві, репетиції теж там, – пояснює режисер. – А от усі епізодичні ролі будуть за вашими акторами. Тому що нам потрібно отримати місцевий колорит». Додає, що ще нікого конкретно не обрали, «але є люди, з якими точно співпрацюватимемо». Зйомки розпочнуться в червні-2021.

Звісно, це буде режисерське прочитання роману. «У книжці є гачок, який змушує нас дочитати її до кінця. Зробити це в кіно нереально, тому прийом оповіді у стрічці інший. Бо коли читаєш – то це легка комедія, а насправді тут закладена модель світу. Ми спілкуємося з Андрієм, аби глибше розуміти, про що думав, коли писав», – резюмує О. Доричевський.

Заодно цікавлюся, чи передбачається державне фінансування. Креативна продюсерка каже, що вже подали проєкт на пітчинг Держкіно, чекають результатів. Натомість Олексій вважає: «Карбід» – важливий проєкт для країни, бо мова про актуальні соціальні теми і проблеми, зокрема контрабанди. Уряду необхідно показувати це не через навчання, а через живі образи. В романі так глибоко описано, як люди поводяться, яка атмосфера. Закарпаття дуже цікаво знімати, воно вирізняється серед інших регіонів колоритом. Вихід фільму, гадаю, вплине й на туристичну галузь в області. Маємо вже такі приклади». Під час нашої розмови у двері постукали, зайшла помічниця директора-худкерівника театру Гала Реут… на кастинг. Хоча камери вже були зібрані, її монолог одинокої жінки вислухали й записали на фотоапарат. У нашому театрі вона з 2019-го.

Сам Андрій Любка під час телефонної розмови повідомив, що це друга спроба зняти стрічку за книжкою. Перша мала місце 3 роки тому, був уже готовий сценарій, але втрутився… безвіз. Пітчинг у Держкіно не пройшли, кордони відкрили, й тема контрабанди відійшла на другий план. «Тепер Олексій Доричевський вийшов на мене, запропонував, як можна адаптувати книжку під екран, – як серіал чи просто фільм. Я сказав, що відкритий, але сценарій не писатиму, хай усе роблять самі, – каже автор. – Підписали угоду». Зйомки відбуватимуться і в обласному центрі, зокрема біля лінгвістичної гімназії, де головні герої познайомляться. До речі, на ці ролі розглядаються ужгородська киянка Римма Зюбіна та актор Київського національного академічного драмтеатру ім. І. Франка Дмитро Завадський, а в епізодичній, не виключено, фігуруватиме сам письменник. А ще зніматимуть на БАМі неподалік гуртожитка, на кордоні. Київські гості пробули тут іще кілька днів і відвідають рідне місто А. Любки – Виноградів, який теж фігуруватиме у стрічці. До слова, цікавий колоритний типаж режисер та продюсери сподіваються розгледіти й серед перехожих.

Оксана ШТЕФАНЬО

"Новини Закарпаття"

 

Андрій Любка: "Поки всі писали великі романи, я написав малий" (ВІДЕО)

21 серпня 2020
Новини

 

Андрій Любка – відомий український письменник, поет, перекладач та есеїст. Народився в Латвії, однак все своє дитинство провів у місті Виноградів. А зараз живе в Ужгороді.

 

Закінчив філологічний факультет УжНУ. Андрій Любка лауреат численних премій та стипендій. На його рахунку 3 поетичні збірки та 8 прозових творів.

У нашому новому інтерв’ю ми поспілкувалися з письменником про творчість у період карантину, батьківство та можливості розвитку на Закарпатті.

 

«Додати в сірі карантинні будні барв і емоцій», — Любка

17 серпня 2020
Новини

«Додати в сірі карантинні будні барв і емоцій»

 
Андрій ЛЮБКА про книжку «Мур», інтелектуальний туризм і плани на майбутнє
14 серпня, 2020 - 09:41
 
 
 
 

«З тим усім забув вам розказати, що дописав новий роман», — такий допис письменника, перекладача Андрія ЛЮБКИ на Фейсбук спонукав до численних коментарів читачів, що були заінтриговані чудовою новиною. Тепер, коли роман відправлено в друк, автор поділився з «Днем» подробицями, про що буде нова книжка. Хоч Андрій Любка і стверджує, що це роман-розвага, проте видається, що насправді не все так просто... Детальніше — в інтерв’ю.

«ЯКБИ НЕ КАРАНТИН, ЦЬОГО РОМАНУ НЕ БУЛО Б»

— Як давно з’явився задум?

— Ідею такого роману я виношував віддавна — можна сказати, що ще зі студентських часів. Мені завжди хотілося написати щось веселе й провокативне, потролити, так би мовити, дійсність, але то часу не було, то перемагала думка, що працювати варто над серйознішими текстами. Тому скажу прямо: якби не карантин, цього роману не було б. Річ у тім, що на початку березня я закінчив перекладати роман хорватської письменниці Дубравки Уґрешич «Музей безумовної капітуляції», почався карантин, і всі мої заплановані виступи й поїздки скасувалися. Я отримав три місяці вільного часу й не знав, чим зайнятися. Тому й вирішив написати роман-розвагу, розважитися в першу чергу сам, пуститися берега й додати в сірі карантинні будні барв і емоцій. Я написав роман за три місяці — це і рекорд, і до певної міри диво. Сподіваюся, він буде так само легко читатися — як і писався: на одному подиху.

— Чи могли б ви трохи детальніше розповісти, про що саме буде роман (і чому така назва)?

— Назва проста — «малий український роман» (саме з малої літери). За сюжетом молодий український поет прокидається зі страшного похмілля й вирішує, що йому терміново треба одружитися, бо тільки так він зможе впорядкувати й змінити своє життя. Це потрібно йому, бо він має велику амбіцію: написати Великий Український Роман і ввійти в історію. Це своєрідний стьоб із нашого вічного «плачу Ярославни» — коли ж, мовляв, нарешті з’явиться великий український роман, коли нашу літературу увінчають Нобелем? Навколо цього стільки нездорового пафосу, що гріх було це не висміяти. Та й взагалі — це буде мій перший роман з гепі-ендом.

ВИСМІЮВАННЯ НЕ ЛИШЕ СТЕРЕОТИПІВ, А Й НАМАГАННЯ СУЧАСНИХ ПСЕВДОЛІБЕРАЛІВ СТАТИ НОВИМИ ТИРАНАМИ

— Яким був процес написання?

— Процес був дуже кайфовим, бо я щодня щось вигадував. Це ж не детектив, де треба дуже точно з’єднувати сюжетні ходи. Я просто давав волю фантазії й дозволяв собі таке, що цей роман можуть наректи й «ляпасом громадському смаку». Оскільки мій герой вирішує одружитися, то закономірно постає питання вибору: за якими критеріями, з якими наслідками, кого, врешті-решт, обрати? Кожна людина проходить через цей етап, ставиться до цього вкрай серйозно, але молодий представник богеми мислить і діє парадоксально. Слід додати, що його друг, рибалка Паша — це різка і в чомусь старомодна людина. Діалог цих двох персонажів — інтелігента й грубіяна, романтика і циніка — і є цимесом цього роману. Хоча навколо ще й закручено кримінальний сюжет про трембіту і зграю гуцульських зловмисників.

— Зважаючи на анотацію і цитати на обкладинці, в романі буде багато гумору, чи не так?

— Абсолютно! Це смішний роман, думаю, що смішніший за попередню мою книжку, яку читачі хвалили якраз за жарти — роман «Карбід». Але природа цього сміху непроста, не всім цей роман сподобається. Бо «малим українським романом» я захотів поплисти проти течії й трендів сучасного суспільства: висміюю не лише літературу, не тільки ґендерні й сексуальні стереотипи, а й намагання сучасних псевдолібералів стати новими тиранами й запровадити цензуру. Адже зверніть увагу, що нам все частіше кажуть: так не можна казати, з цього не слід сміятися, це ейджизм, а це сексизм, а тут відчувається расистський «душок». Парадокс, але замість розвитку й розширення свобод нас знову заганяють у якісь рамки, до того ж роблять це грубо, агресивно повчаючи! Я притримуюся думки, що гумор є гумор, навіть якщо він неполіткоректний; скажу більше — якраз такі жарти я й люблю найбільше. Тож коли мені кажуть, як і кого я маю називати, то в природний спосіб у романі з’являються героїні Архітекториня, Фразеологиня і Спорткиня (адже й спортсменка — «неправильне» слово, там є «мен», тобто чоловік, час викидати такі лексеми на смітник історії!).

«НАНЕСТИ ЗАКАРПАТТЯ НА ЛІТЕРАТУРНУ МАПУ КРАЇНИ»

— Дія роману розгортається в Ужгороді. Чи є це також роман про Ужгород? І якщо так, то наскільки важливим для вас є цей компонент?

— Так, дія розгортається в Ужгороді, в тому районі міста, де я живу, більше того — навіть у будинку, в якому я років десять тому, коли був молодим поетом, знімав квартиру. Але роман не автобіографічний: просто мені зручно й легко описувати місця, вулиці, регіони, які я добре знаю. Мені дуже приємно, що знаходяться люди, які після прочитання моєї книжки вирушають в Ужгород чи на Балкани, в Констанцу чи в хорватську Істрію збирати оливки. В такі миті, коли отримую фото книжки в тому місці, яке в ній описане, завжди внутрішньо тріумфую: адже вдалося захопити людей історією, спонукати їх діяти, рухатися далі, самим шукати знайомі силуети на описаних вулицях!

— Рада, що поступово в літературі з’являються образи різних українських міст. Наскільки, як на вашу думку, є потреба в історіях про місто? І чи достатньо їх створено?

— У нашій літературі достатньо слабо «розпрацьована» географічна складова, а ще гірше вона досліджена. Ужгород і Закарпаття, на жаль, дуже слабко представлені в історії української літератури, адже в каноні немає жодного яскравого письменника й тексту про чи з Закарпаття. Свою місію я частково так і бачу: нанести Закарпаття й Ужгород на літературну мапу країни, розказати про тутешніх людей, про наш менталітет, похвалити наші сильні сторони і висміяти погані. Разом із цим ми можемо популяризувати інтелектуальний туризм — мандрівки з книжкою в руці; зрештою, художній роман — це є своєрідна мандрівка, спосіб відкрити для себе людей і регіон, та й ширше — країну.

У ПЛАНАХ — РОМАН ПРО МИХАЙЛА ЧАЙКОВСЬКОГО, ДЖЕЙМСА БОНДА ХІХ СТОЛІТТЯ

— Як на мене, кожен роман є фіксацією певних світоглядних ідей... Чи помітили ви цей плин чи трансформацію ідей у «Мурі», якщо порівняти з попередніми книжками? Чи, можливо, в цьому романі на нас чекає багато експериментів?

— «Малий український роман», чи, скорочено, «МУР» — це природна реакція на ті перегини, в які потрапляють ті, що самі себе вважають «вільнодумцями». А передусім — це легка, смішна, кримінальна історія, присмачена еротикою, екскурсами в роботу «Укрзалізниці» та дослідженням феномена трембіти. Це буде перший український роман про трембіту     — і дядечко Фройд у цьому одразу б запримітив певний символ!

— На коли саме заплановано вихід книжки? І які подальші плани?

— Книжка вже зверстана й відправлена в друкарню, тому сподіваюся, що вже на початку вересня вона потрапить на полиці книгарень. У нас із видавцем ж амбітний план — попри всі карантини й пандемії таки провести справжню, реальну, так звану офлайнову презентацію на фестивалі Meridian Czernowitz (Чернівці, перші вихідні вересня). А тим часом, поки цей роман друкується, я повернувся до роботи над своїм «серйознішим» проєктом — наразі збираю матеріал, щоб написати історичний роман про славного авантюриста, Джеймса Бонда ХІХ століття — Михайла Чайковського, він же Садик-Паша, він же отаман Чайка. В цьому тексті поєднаються мої головні пристрасті: захоплення історією, інтерес до Балкан і любов до жанру шпигунського роману.

Запитувала Марія ЧАДЮК, «День»
Газета: 
 
 

Сторінка 1 з 61

Всі права захищено 2012 © lyubka.net.ua