Ukrainian English

"Твій погляд, Чіо-Чіо-сан" - у довгих списках Книги Року BBC

12 жовтня 2018
Новини

ВВС News Україна оприлюднила Довгі списки літературної премії Книга року ВВС-2018, Книга року ВВС - Есеїстика-2018 та Дитяча Книга року ВВС-2018, яка проводиться у партнерстві з Культурною програмою Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР).

Довгі списки формувала редакція ВВС Україна.

До Довгого списку премії Книга року ВВС-2018 увійшли 11 видань:

  • Ірина Агапєєва. Троянди за колючкою. - Київ: Брайт Страр Паблішинг, 2018.
  • Юрій Андрухович. Коханці Юстиції. - Чернівці: Meridian Czernowitz, 2018.
  • Юрій Винничук. Сестри крові. - Харків: Фоліо, 2018.
  • Дарина Гнатко. Мазуревичі. Історія одного роду. - Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2018.
  • Леся Демська. Літо психіатра. - Київ: Легенда, 2018.
  • Макс Кідрук. Де немає бога. - Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2018.
  • Олег Коцарев. Люди в гніздах. - Київ: Виданичий дім "Комора", 2017.
  • Андрій Курков. Сірі бджоли. - Харків: Фоліо, 2018.
  • Андрій Любка. Твій погляд, Чіо-Чіо-сан. - Чернівці: Meridian Czernowitz, 2018.
  • Олександр Олійник. Денний звук. - Львів: Кальварія, 2017.
  • Ілларіон Павлюк. Білий попіл. - Львів: Видавництво Старого Лева, 2018.

До Довгого списку премії Дитяча Книга року ВВС-2018 увійшли 16видань:

  • Андрій Бачинський. Ватага веселих волоцюг. - Львів: Видавництво Старого Лева, 2018.
  • Галина Вдовиченко. Сова, яка хотіла стати жайворонком. - Чернівці: Чорні вівці, 2018.
  • Анастасія Волховська. Афиновий ведмедик: календар мрійників. - Харків: Віват, 2018.
  • Сашко Дерманський. Мері. - Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2018.
  • Юлії Ілюха. Як Грицик Муху-Нехочуху переміг. - Дніпро: Моноліт, 2018.
  • Сергій Куцан. Зюзя. - Київ: Фонтан казок, 2018.
  • Марина Макущенко. Темний бік будинку. - Львів: Видавництво Старого Лева, 2018.
  • Наталка Малетич. Іль. Казка про народження. - Львів: Видавництво Старого Лева, 2017.
  • Таня Малярчук. Мох Nox. - Львів: Видавництво Старого Лева, 2018.
  • Наталія Матолінець. Гессі. - Харків: Віват, 2018.
  • Анастасія Нікуліна. Зграя. - Харків: Віват, 2018.
  • Лана Ра. Як розвеселити самотність. - Київ: "Новаторфільм", 2018.
  • Володимир Рутківський. Щирик зі Змієвої гори. - Львів: Видавництво Старого Лева, 2018.
  • Сергій Товстенко. Ремонт летючих чудес. - Київ: Видавництво Глоубері Букс, 2017.
  • Олег Чаклун. Монстри, що живуть у шафах. - Київ: Фонтан казок, 2018.
  • Юлія Чернінька. Лицар Смарагдієвого ордену. - Київ: Саміт-книга, 2018.

До Довгого списку премії Книга року ВВС - Есеїстика-2018 увійшли 3 видання:

  • Андрій Бондар. Церебро. - Львів: Видавництво Старого Лева, 2018
  • Вано Крюґер. Коли я чую слово "культура"… - Київ: Laurus, 2018
  • Артем Чапай. The Ukraine. - Чернівці: Книги - XXI, 2018

До журі конкурсу Книга Року ВВС входять:

  • Віра Агеєва, професор, Національний університет "Києво-Могилянська академія".
  • Ольга Герасим'юк, журналістка, член Нацради з питань телебачення і радіомовлення.
  • Віталій Жежера, письменник, журналіст.
  • Тарас Лютий, філософ, письменник.
  • Світлана Пиркало, радник з питань культури ЄБРР.
  • Марта Шокало, випусковий редактор ВВС Україна.

Переможець у кожній номінації отримає грошову премію у розмірі гривневого еквіваленту £1,000.

 

Андрій Любка: «О! Так скаже хтось у моєму романі»

11 жовтня 2018
Новини
Презентований нещодавно новий роман відомого закарпатського письменника, випускника УжНУ Андрія Любки «Твій погляд, Чіо-Чіо-Сан» розмели, ніби гарячі пиріжки. Воно й не дивно: з перших рядків твору автор інтригує й тримає напругу до кінця. Нині трохи більше розповімо, про що ж ця книга, чим керувався письменник, творячи її, і що насамперед хотів сказати читачеві?

ЩОБ РОЗКАЗАТИ ПРО УЖГОРОД, МЕНІ НЕ ПОТРІБНО ХОДИТИ ЙОГО ВУЛИЦЯМИ

 

Андрій Любка. Фото - Marko Sosiak
Андрій Любка. Фото – Marko Sosiak

 

«Серед іншого це роман про Ужгород. Його дія розпочинається в Ужгороді і закінчується тут же. Це моє місто, я його найкраще знаю.

Почав писати цю книжку три роки тому. Тоді взимку поїхав на вулицю Керченську й оглядав будинки. Там, на узгір’ї, – район дорогих вілл. Я ходив між ними і вперше відчув: щось не так – туди ніхто не заходить пішки, усі заїжджають на автомобілях. Такий мікрорайон елітного класу. Я зрозумів, що сама моя прогулянка між цими віллами збудила чималий інтерес серед мешканців. Тож тепер мені цікаво, чи прочитає цю книжку хтось із вулиці Керченської. Цікаво дізнатися, чи справді на цій вулиці живе суддя (тоді це буде 100-відсотковий збіг). І цікаво, чи прочитають цю книжку працівники, які сидять в офісі Інституту електронної фізики на БАМі. Описуючи перипетії, доводилося ходити між головними точками роману. Коли я починав писати сам текст (це було в Угорщині), я уявляв Ужгород: заплющую очі – бачу це місто, знаю, хто ходить його вулицями, як вони говорять та виглядають. Це місто, яке я найкраще знаю».

ТЕМУ Й ІДЕЮ ПІДКАЗАЛА РЕАЛЬНА СИТУАЦІЯ

«Кілька років тому вулицями Ужгорода, а потім і за його межами наздоганяли одного суддю. Він тікав від патрульних і забуксував десь у полі – був п’яним і під дією наркотиків. Тоді люди пообурювалися в соцмережах і забули. Минуло два або й три роки – і знову вигулькнув цей суддя. Виявилося, за цей час нічого не відбулося, бо будь-який скандал у нас живе три дні – і про нього забувають. Коли галас ущух, він подав апеляцію – у результаті не було жодного покарання. Ба навіть дядько відсудив собі водійські права, аж поки його знову не впіймали… Ситуація типова не лише для Ужгорода чи Закарпаття, а й для України. Так можна побачити наше суспільство загалом. І тому в першому реченні роману п’яний суддя на переході смерті біля квіткового поблизу «Кулька» на вулиці Грушевського збиває дівчину».

Я ПОЧАВ ЗБИРАТИ СЮЖЕТ, ЩЕ НЕ ПИШУЧИ КНИЖКУ

 

Фото Віталія Воробйова
Фото Віталія Воробйова

 

«У мене був певний базовий набір компонентів, але я не знав достеменно, чим ця книжка має закінчитися. Знав, що головний герой має закінчити такий-то інститут і повернутися жити в Ужгород із якоїсь європейської столиці після Революції Гідності. Один із ідеалістів, який повертається в Україну, коли всі з неї тікають. Знав, що у нього має бути дівчина, знав, що має бути драма і має з’явитися цей суддя. Але до кінця пазл не складався.

Якийсь час я вичікував, збираючи тим часом матеріал. І збирався він таким дивним чином! Скажімо, головного героя звуть Марк. Коли людина освічена, то вона має біблійну алюзію. І це добра алюзія. Але було питання: ким має бути головна героїня? Вона мала бути досить чужою, бо ми самі не помічаємо своїх вад, того, як живемо, що думаємо, як виглядаємо збоку. Із усвідомленням цього в мене починав виринати зв’язок із Овідієм, варваром, конфліктом стереотипів. Тоді я вирішив, що ця дівчина має бути румункою. Але як головний герой має зрозуміти румунку? Отже, він повинен знати мову, тому, за сюжетом, закінчив румунську філологію у нас на факультеті іноземних мов. Відтак усе почало обростати деталями.

Довго думав, як маю назвати героїню. Так трапилося, що в румунському місті Клуж-Напоці в мене була запланована зустріч із одним чоловіком. Ми дуже зле спілкувалися англійською, ще й зв’язок був поганим. Я його питав, де він і коли зустрінемося. А він мені казав щось про Ралуку. Я написав у месенджері: «Ти в Ралуці?». (Я ж думав, що Ралука це якесь село поблизу Клуж-Напоки, куди я маю під’їхати, а виявилося, що це жіноче ім’я – ім’я його дружини.) Тож він на мене трохи образився. Тож це ім’я просто впало на мене з неба. Збіг, з одного боку, але мені здається, що такі збіги є дуже продуктивними. Інакше б вона могла зватися якоюсь Анною. Так я почав збирати сюжет, ще не пишучи книжку».

ЕТАП ЗБОРУ ІНФОРМАЦІЇ ТА ПОДОРОЖЕЙ БУВ НАЙКРАЩИМ

«Сюжет розгортається переважно в Ужгороді. Але зав’язується він у Варшаві, трохи продовжується і переживає якийсь катарсис у Румунії. Одна з найважливіших сцен розгортається у Греції на горі Олімп. І для того, щоб описати, зокрема, цю сцену, мені довелося туди поїхати. Це не аж така кара Господня – подорожі. Мені подобалося. Мабуть, найбільший кайф для письменника, це коли ти лише задумуєш книжку і ще не пишеш, а просто кудись їдеш і дивишся. От у Румунії є невеличкий острівець посеред озера. Мені було приємно туди поїхати, з’їсти вечерю, випити вина, і я вже знав, що мій герой буде їсти приблизно ті ж страви й пити те саме вино. Писання – це процес досить нудний і складний. А етап збору інформації та подорожей був найкращим».

ПИСАТИ КНИЖКУ ДОПОМАГАВ… ПСИХІАТР

 

Фото - Marko Sosiak
Фото – Marko Sosiak

 

«Ще задовго до писання книжки мені, крім декількох подорожей, потрібно було здійснити одне дослідження зовсім іншого характеру… Я звернувся до лікаря. До нашого викладача з УжНУ. Це знаний в Ужгороді лікар-психіатр Юрій Бучок. Я приходив, брав по кілька книжок і зникав на кілька місяців. Думаю, Юрій Степанович сумнівався, що щось із того вийде. Тож коли мене питають, хто був першим читачем моєї книжки, відповідаю: дружина, але другим був лікар, який читав цю книжку перед публікацією й допомагав працювати з цією темою ще до початку написання книжки.

Кожен твір, думаю, є автобіографічним, бо ти описуєш те, що для тебе є близьким, або те, на чому ти добре розумієшся. Але я описував деталі, що мали місце і в моєму житті, не лише тому, що я їх добре знаю. Мені йшлося про те, аби розкрити психологічний портрет цієї людини. Мені б не цікаво було написати поверхову історію. Важливо було зрозуміти свого головного героя, втілитися у його свідомість, психічний стан. Зрозуміти його мотиви – чому він так робить. Зрештою, мені важливіше було написати роман про помсту: як герой переслідує суддю, стежить за ним, збирається його вбити. Але ця пауза дана йому для переосмислення. Адже твій ворог – це твоє віддзеркалення. І особливо коли йдеться про битву не на життя, ворог є твоїм близнюком. Помста є не моментом зведення рахунків – це процес дослідження себе».

МЕНІ ХОТІЛОСЯ, ЩОБ МУЗИКА ЗВУЧАЛА

 

Фото Віталія Воробйова
Фото Віталія Воробйова

 

«Назва роману «Твій погляд, Чіо-Чіо-Сан». Музика в назві дуже важлива. Пишучи, я старався укладати речення у музичні структури: починав із довших ускладнених, далі вони розпадаються каскадами менших і зовсім коротких речень. Мені хотілося, щоб музика звучала. Особливо у ХІІІ розділі, де автор переживає катарсис і йому відкриваються очі на те, чого він раніше не бачив, – музика звучить абсолютна. І це опера «Мадам Баттерфляй» Пуччині.

Це також історія кохання, історія розвитку стосунків. Але не таких солодких. Вона з Констанси, він з Ужгорода. Він її запрошує в оперу. Тоді давали «Мадам Батерфляй». І ця опера стає їхнім окремим кодом, який мають усі закохані: він кличе її моя Чіо-Чіо-Сан – іменем головної героїні опери, рингтон у нього – також мелодія Пуччині.

ЩО Ж ЦЕ БУЛО?

«Я хотів написати таку книжку, якої мені бракує в українській літературі. Хотілося написати гостросюжетний роман, який буде наче кінострічка: коли ти дивишся, стежиш за героями, вибираєш, кому симпатизувати, кого ненавидіти, а потім на останніх хвилинах, як у фільмах-головоломках, щоб усе розпалося на друзки – і світ став догори дриґом. Тобто щоб останній розділ книжки змінив усю картину світу, змусив поставити собі запитання: що ж це було? Чому так вийшло? Найбільше моє завдання було написати фінал, який би справді був несподіваним для читачів. Частково я, напевно, впорався».

БУТИ ПИСЬМЕННИКОМ – ЦЕ ДОВГО І БАГАТО ПРАЦЮВАТИ

«Я намагаюся всіляко боротися з пафосом. У мене немає олімпів. Маю досить розмірене і тяжке життя. Бути письменником – це довго і багато працювати. Я завжди маю біля себе блокнот, щоб будь-якої миті мати можливість щось туди записати. Це коли ти їдеш у Київ на своїй верхній полиці і чуєш буденну трісканину попутників, яку змушений слухати. Але раптом із цієї балаканини вилущуєш якесь зерно, бо та фраза була цікава чи класна. І думаєш: «О! Так скаже хтось у моєму романі». Щоб написати роман, треба привчити себе до певної дисципліни. Це як довгий марафонський забіг. Тож мій олімп – це погар сливовиці після останньої крапки у творі.

Наступна книжка буде довгим есеєм. Я навіть знаю його назву – «У пошуках варварів». Правда, в ній ще немає жодного речення…»

Ксенія Шокіна,
фото зі сторінки ФБ Андрія Любки
 
 

Андрій Любка - гість резиденції Kuća za pisce (Хорватія)

08 жовтня 2018
Новини

У жовтні 2018 року Андрій Любка став гостем письменницької резиденції Kuća za pisce у місті Пазин, що розташований на півострові Істра в Хорватії. 

Під час резиденції письменник працюватиме над своєю новою есеїстичною книжкою "У пошуках варварів" та презентує свою творчість хорватській публіці. 

 

Виступи Андрія Любки в Німеччині: Франкфурт, Брауншвайґ, Мюнхен, Берлін

06 жовтня 2018
Новини

Міжнародна літературна корпорація MERIDIAN CZERNOWITZ запрошує

 

 

Пауль Целан 100. Меридіан великого майстра німецької мови: Чернівці-Париж-Вічність: поетичні читання та дискусії за участі

Ігоря Померанцева, Андрія Любки, Євгенії Лопати (Україна), Міхаеля Крюґера, Макса Чоллека, Яна Фолькера Рьонерта та Александру Булуца (Німеччина)

ФРАНКФУРТ-НА-МАЙНІ

13 жовтня 18:00 

Подія: Творча зустріч із сучасними українськими письменниками

Локація: Готель “An der Messe” Westendstraße 104, 60325 Frankfurt am Main

Учасники:  Ігор Померанцев, Андрій Любка

Модератор: Євгенія Лопата

Мови: українська

У кооперації з готелем “An der Messe”

Вхід вільний

 

 14 жовтня 12:30 – 13:30

Подія: Дискусія на тему: Пауль Целан 100. Меридіан великого майстра німецької мови: Чернівці-Париж-Вічність”

Локація: Frankfurter Buchmesse, Forum Internationaler Dialog (Halle 5.1, Stand A128)

Учасники: Андрій Любка (UA), Александру Булуц (DE)

Модерація: Ігор Померанцев (UA)

Переклад: Євгенія Лопата

Мови: німецька, українська 

БРАУНШВЕЙГ

14 жовтня 18:30

Подія: Дискусія на тему: Пауль Целан 100. Меридіан великого майстра німецької мови: Чернівці-Париж-Вічність”: читання власних текстів та дискусія, монологи про життя і творчість Пауля Целана

Локація: Raabe-Haus, Literaturzentrum Braunschweig, Roter Saal, Schlossplatz 1

Учасники: Макс Чоллек (DE), Ян Фолькер Рьонерт (DE), Андрій Любка (UA), Ігор Померанцев (UA)

Модерація та переклад: Євгенія Лопата

Мови: німецька, українська

В кооперації з: Freie Ukraine Braunschweig e.V.

 

МЮНХЕН

15 жовтня 19:00

Подія: Дискусія на тему: Пауль Целан 100. Меридіан великого майстра німецької мови: Чернівці-Париж-Вічність”: читання власних текстів та дискусія, монологи про життя і творчість Пауля Целана

Локація: Bayerische Akademie der Schönen Künste, Max-Joseph-Platz 3, 80539 München

Учасники: Міхаель Крюґер (DE), Андрій Любка (UA), Ігор Померанцев (UA)

Модерація та переклад: Євгенія Лопата

Мови: німецька, українська

В кооперації з: Bayerischer Akademie der Schönen Künste

БЕРЛІН

17 жовтня 19:00

Подія: Дискусія на тему: Пауль Целан 100. Меридіан великого майстра німецької мови: Чернівці-Париж-Вічність”: читання власних текстів та дискусія, монологи про життя і творчість Пауля Целана

Локація: Haus für Poesie,  Knaackstr. 97, 10435 Berlin

Учасники: Макс Чоллек (DE), Андрій Любка (UA), Ігор Померанцев (UA)

Модерація та переклад: Євгенія Лопата

Мови: німецька, українська

В кооперації з: Haus für Poesie

Вхід на всі заходи вільний.

Заходи відбуваються за підтримки Українського культурного фонду, Міністерства закордонних справ Німеччини та програми Culture Bridges, що фінансується Європейським Союзом та здійснюється Британською Радою в Україні.

Джерело: Meridian Czernowitz

 
 
 

Відбулася прем’єра першої екранізації твору Андрія Любки

01 жовтня 2018
Новини
Днями у Львові відбулася всеукраїнська прем’єра короткометражного фільму за новелою Андрія Любки "Королева рами"

Кінотеатр ім. Коперніка зібрав близько сотні шанувальників як сучасного вітчизняного кіно, так і цього популярного автора. Стрічка "Лишатися не можна тікати" нікого не залишила байдужим/

Стрічка присвячена Закарпаттю, де вже були екранізовані твори Томчанія, Кешелі, Гавроша. Зараз до них долучився і Любка.  

Режисер фільму Марія Лопушин закінчила бакалаврат режисури телебачення в Київському університеті театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого (майстерня Вітера). Екранізація оповідання "Королева рами" - це її дипломна робота, 4-а з відзнятих нею стрічок. До цього екранізувала уривок з роману "Мати Все" Люко Дашвар. 2 роботи - документальні: "Ельза"(про стосунки дресирувальника тигрів в київському цирку і його підопічну) і "Комуналка".

Екранізована історія відбувається за перших місяців радянської влади в Ужгороді, коли чимало місцян не погодилися залишатися в обіцяному соціалістичному раї, а вирішили правдами і неправдами пробиратися на Захід. Особливо це стосувалося місцевих угорців і німців, репресії щодо яких були особливо системними. Кілька років тому дослідник Корсун видав об’ємний збірник документів "Закарпатські угорці і німці: інтернування та депортаційні процеси 1944—1955 рр.". Якраз до однієї з тих історій і належить фабула новели і фільму.   

"Фільм вийшов дуже красивим, особливо вражає операторська робота Юрія Дашкевича. Що й казати, Ужгород на екрані вийшов дуже своєрідним. Спершу зйомки планувалися в Києві, потім – лиш інтер'єрні сцени, а згодом, зрозумівши, що це буде складно і може не вийти, бо архітектура в Києві і в Західній Україні досить різна, авторка зрозуміла, що передати епоху можна лише на заході країни. Найлогічніще було знімати в самому Ужгороді, та наше місто виявилося геть не пристосоване до цього, на головній вулиці все заліплено вивісками магазинів, досить далеко від Києва і немає якісної технічної бази. Тож група зупинилися на Львові... То ж Ужгород у фільмі представлений через ряд львівських пейзажів", - зазначається у матеріалі.

Джерело: ЕСПРЕСО TV

 

Сторінка 1 з 50

Всі права захищено 2012 © lyubka.net.ua