Ukrainian English

Greatest happiness I have is the ability to wake up without an alarm - LYUBKA

12 березня 2018

Andriy Lyubka: One of the greatest happiness I have is the ability to wake up without an alarm clock

Anna Kondratiuk

~ one of Ukraine’s youngest writers, novelists, poets, translators, and essayists offers us some thoughts ~
I can characterise myself in four words: disciplined, ambitious, self-confident, choleric. If there were a fifth word, it would be “cute”.
For many years now I’ve been on the lists of all possible competitions. I even have a wall of diplomas in my house (laughs).
My biggest achievement in the past year is the “Angela” prize in Poland (the Greatest Literary Prize in Europe). In addition to this honoured status, there is also a very nice financial component (50 000 USD). To be among the seven finalists you have a less than 15% chance, which is how I calmed myself.
My new novel has three working titles: the first is the name of the project folder, the second is the Word file, and the text begins with the third. It’s a novel about modern Ukraine, these days, Uzhgorod, revenge. Imagine: a judge kills a woman on a pedestrian crossing and gets off ‘scot-free’.
Some time ago I started to have mixed feeling about the books I have had published, as though they are not quite mine now.
I do not translate to order. I read some book, if I really like it, I try to convince the publisher it needs to be translated. There are a bunch of books that deserve to be translated.
Paradoxically, when the movie adaptation appears, people begin to read the book more.
Almost every literary festival has a discussion on “what will happen to a printed book?” During Homer’s time, there were no books and nobody suffered, jump forward several millennia and TV appears. No one would have ever thought after only 50 years the book would almost cease to exist.
Someday I would like to be a carpenter: take timber and make something with my own hands.
Some of my friends go to bars on Friday. But isn’t it less rash to get drunk on Monday afternoon when there are less people and the roads are empty?
Of course, I have some endpoint when I’m travelling, but I never know where I will be at any moment and where I will be led.
I would like to have just two kids, a boy and girl. But as a patriot I understand if my wife and I have two children – then we are going to have zero someday.
NYC is great. But I could not live there because I don’t like big cities. I love the quiet, safe, leisurely rhythm of life, like in Canada. But it has a terrible climate so also not for me.
I have been to 36 countries and considering many factors, Uzhhorod is perfect for my creative life. A small, cosy, beautiful city, at the same time close to everything that interests me. For example, in half-a-day I can get to Serbia, to Krakow, or Budapest just to see a ballet.
We have strived for independence for such a long time, finally we can write uncensored.
There is less sensitivity to obscene words – people are less inhibited.
No successful nation or state in the world would use the Cyrillic alphabet or Orthodoxy.
I wrote a poem based on “it is impossible to write a good poem about whisky in Cyrillic, because whatever you write in Cyrillic would be about vodka.”
Politics is one of my passions.
It is very easy to be a political expert and analyst in Ukraine. For example, when you are asked how the situation will develop further, your task is to choose the worst of all possible scenarios and say it will be that, and you will always be right. So it’s not complicated (laughs).
I think the main problem of Ukrainians is their brief memory. We are not malicious and this is our biggest problem.
The Ukrainian people must learn how to break contracts with politicians who do not fulfil their conditions.
I could imagine giving up writing, but only if I won a lot of money and had no need to write as much as I do now.
I believe (but this is based more on some knowledge than faith) Russia will collapse.
My biggest piece of advice to people is not to read/watch the news, because it is meaningless. From time to time, I like to escape life, go to the mountains and not listen to the news at all. Then I come back and realise I missed nothing.
The internet is my enemy, which I actively struggle with. I use a phone with buttons because of it. But it’s still very hard for me. I have not learned how to shut down the internet while I work yet as I almost always need a dictionary.
I take great pleasure in waking up without an alarm clock. It’s one of the things I want to tell What’s On readers – every few days, preferably every day, wake up without an alarm. I’m sure there would be less anger in the world.



Любка на Ляйпцизькому книжковому ярмарку

05 березня 2018


MERIDIAN CZERNOWITZ презентує сучасну українську літературу в Лейпцизі


Із 15 по 18 березня у Німеччині відбудеться одна з найбільших книжкових подій року для авторів, читачів і видавців, яка традиційно проходить на початку весни – Лейпцизький книжковий ярмарок. Уже всьоме участь у ній візьме і Міжнародна літературна корпорація MERIDIAN CZERNOWITZ та її автори: Сергій Жадан, Ігор Померанцев та Андрій Любка. У програмі заходів українських письменників – презентація і дискусія нового роману Сергія Жадана «Інтернат», розмова про Чернівці, читання поезії й прози, а також творчий вечір наших митців у Лейпцизі. Поїздка стала можливою за підтримки Open Society Foundations в кооперації з OSIFE та центру Gedankendach у Чернівцях.

За словами голови команди MERIDIAN CZERNOWITZ Євгенії Лопати, подорожі представників корпорації на Лейпцизький книжковий ярмарок, що є вже традиційними – важлива й ефективна експансія. «Її ми прискіпливо плануємо з року в рік, – розповідає Євгенія. – На цьогорічному книжковому ярмарку презентуватимемо, в першу чергу, Чернівці, говорячи про німецький переклад книжки Ігоря Померанцева “Czernowitz – спогади потопельника”. Також плануємо захід за участю топового автора нашого видавництва – Андрія Любки. В команді Меридіану представляти Україну до Лейпцигу традиційно їде й Сергій Жадан, чий роман «Інтернат» у німецькому перекладі цьогоріч номіновано на Літературну премію Лейпцизького книжкового ярмарку».

Стенд Міжнародної літературної корпорації Meridian Czernowitz на ярмарку ви можете відвідати у Залі № 4, стенд D 404 з 9:00 до18:00 щоденно.


Програма заходів MERIDIAN CZERNOWITZ на Лейпцизькому книжковому ярмарку-2018 у рамках проекту «Посилення звучання українських голосів в Західній Європі»


Дата і час: 16 березня (п’ятниця) 12:00 – 12:30

Захід: Новий роман Сергія Жадана «Інтернат» – презентація і дискусія

Місце: Лейпцизький ярмарок, Форум OstSüdOst, Зал 4, стенд D 401

Учасники: Сергій Жадан (Україна), Сабіне Штьор (Німеччина), перекладачка роману «Інтернат» німецькою мовою

Модератор-перекладач: Євгенія Лопата

Мови: українська та німецька


Дата і час: 17 березня (субота) 13:30 – 14:00

Захід: «Czernowitz – спогади потопельника»

Місце: Лейпцизький ярмарок, Форум OstSüdOst, Зал 4, стенд D 401

Учасники: Ігор Померанцев (Великобританія-Україна)

Переклад: Євгенія Лопата

Мови: українська та німецька


Дата і час: 17 березня (субота) 14:30 – 15:00

Захід: Meridian Czernowitz презентує сучасну українську літературу: Андрій Любка

Місце: Лейпцизький ярмарок, Форум OstSüdOst, Зал 4, стенд D 401

Учасники: Андрій Любка (Україна)

Модератор-перекладач: Євгенія Лопата

Мови: українська та німецька


Дата і час: 17 березня (субота) 19:00

Захід: Творчий вечір Meridian Czernowitz у Лейпцизі (за підтримки української громади Лейпцига)

Місце: Laurentius Kirche, Otto Saal, Witzgallstraße 20

Учасники: Сергій Жадан, Андрій Любка, Ігор Померанцев

Модератор: Євгенія Лопата



"Зливо, захисти мене від мене" - вірші Дане Зайца

27 лютого 2018

Шановні читачі,

Пропоную Вашій увазі власні переклади віршів видатного словенського поета Дане Зайца. Так склалося, що в лютому 2018 року я потрапив на резиденцію для письменників, розташовану в колишньому помешканні поета в Любляні. На її дверях написано, що це «авторська студія» Дане Зайца, а на полицях книжкових шаф акуратно складені різні його книжки. Вони мене зацікавили – і в міру своїх можливостей я почав їх гортати, намагаючись читати. У цьому помешканні Дане Зайц прожив не один десяток років, і сама атмосфера спонукала мене спробувати краще зрозуміти митця. Саме заради цього – озброєний цікавістю, знанням кількох слов’янських мов, словниками і самовпевненістю – я й переклав цю скромну добірку. Ділюся нею з Вами.

Андрій Любка





Дане Зайц (Dane Zajc, 1929 – 2005) – словенський поет, драматург, есеїст, автор творів для дітей. Під час Другої світової війни 13-річним хлопцем бачив, як нацисти спалили його батька в рідному домі; двоє братів Дане пішли в партизани й ніколи не повернулися. Травма війни назавжди позначилася на творчості поета – сповненій жалю, розчарувань і страждань, гіркого ставлення до минущості буття, насиченій темними барвами, кров’ю, вогнем і зневірою. Дане Зайца вважають майстром поетичного нуару. Усього письменник написав понад 40 книг, за які здобув усі найбільші словенські літературні нагороди. Спектаклі за його п’єсами роками не сходили зі словенських театральних сцен. Дане Зайц належав до «критичного покоління» словенської літератури, мав проблеми з комуністичною владою, через які так ніколи й не здобув вищу освіту, кілька місяців просидів за ґратами. Ціле життя письменник пропрацював бібліотекаром у Любляні. Наприкінці 80-х палко підтримав незалежність Словенії та брав активну участь у громадсько-політичному житті країни. У 1991-1995 рр. очолював Спілку письменників Словенії. Книжки Дане Зайца перекладено німецькою, французькою, італійською, словацькою, польською, сербською, англійською мовами. Після смерті письменника у його люблянській квартирі відкрито резиденцію для письменників і перекладачів словенської літератури.



Жінка з пустелі


жінка з пустелі

перса має з піску (червоного)

її пупок – западина в піску

ніби її викопав мурашиний лев

між ногами шкіра

мокрий пісок: з нього ростуть

мінливі пустельні квіти

відкриваючись у пісок

мокрими вустами

коли хтось торкнеться жінки з пустелі

вона пломінь червоний

її волосся горить блакитно

з її пупка вихори червоні крутяться

між ногами її не горить орхідея

росте все росте

обіймає його всього квітковими губами

з ротами повсюдно

як закричать обпечені

розпускаються в червоний пісок

у піску зникає жінка з пустелі

в піску він її шукає

не знаходить її на піщаних аркушах



Бути краплею


Бути краплею на твоїх грудях

бути чистою світлою краплею

на спраглій шкірі,

бути неспокійною краплею

на жагучих грудях,

бути всмоктаною краплею на твоєму тілі.

Бути тріскою в твоєму вогні,

бути палаючим вогнем у твоєму вогні,

бути великим вогнем

у вогні твого життя,

горіти, горіти, згорати

і бути попелом, який роздмухує

подих твоєї пристрасті,

більше нічого не відчувати, не хотіти нічого.


Лише у нищенні є мир і любов,

лише в руйнуванні є безкінечна вірність,

мертві речі люблять зі спокоєм вічності,

о бути скелею на полі

твоєї любові.


Додолу Додолу


коли я думаю про всі твої надії

що втиснуті в твої сліди

я йду по них

по слідах що раптово

грузнуть у тумані й грязюці

у мокрому холоді

коли я чекаю поки прийдеш

і тихо сядеш поруч мене

і я питаю Чи все чи все пішло

Миттєво, кажеш, миттєво

блискавично впало додолу додолу


думаю про тебе як приходиш з ногами

роз’їденими зрадливим шляхом

як бачу твої блискучі очі без відсвіту

і дивлюся як падають важкі хмари

над гострими стінами

і слухаю як пробивають смерекові верхів’я

животи темного вітру


Слова в зливу


Зливо, захисти мене від мене.

Хай не прийду до себе хитаючись

І з пошматованою шкірою.

Не з прокляттями під опухлим

Язиком. Не з брехнею

і не з медовими солодощами.

Не з хитрими посмішками.

Не з обіцянками. Не з надіями

фальшивими. Зливо, не.

Не пусти мене вже до мене.

Ні розтоптаного. Ні пограбованого.

Ні такого, що сам грабує, зливо.

Ти вдумливість. Замуровуєш мене

у тишу крапель. Крапель.

Водою заливаєш шляхи.

Переходи робиш неперехідними.

Згреби його, про кого говориш,

тримай його під водою, не відпускай.

Розбий його душу об кафедральний собор Шкедньовца.

Хай помре. Хай вода йому очі залиє.

Потік змиє його слова.

Хай птахи і миші його рознесуть.

На відстань життя від мене.

Граничний камінь між нами – смерть.

Зливо, тримай мене у воді.

Укрий мене товщею води.

Не дай мені говорити.


Замкни мене від мене, зливо.




Чи бачив ти щось коли роздягав її

Чи сліпий її роздягав

Нічні метелики вламувалися в кристали

Були замаскованими грабіжниками

Чи ти бачив як вона ступала з розколотого кристала

Чи ти бачив її у блакитному блиску

Чи бачив її у хмарі озону

Чи ти внюхував її у свій мозок

Чи внюхував її в свій хребет

Чи всі східці твого тіла відбрунькувалися

З її запаху

Чи ти чув її

коли високим

коли хриплим

коли з усім переліченим вище в голосі

коли закричала

Чи ти чув її коли вона в кристал ступала

Коли в кристалі замикалася

Ти лежав на аркушах

Лежав долічерева

Чувся сильним чувся світлим чувся кров’ю чувся

Ти чув кров нічних метеликів

            Темне шелестіння у темряві

Ти бачив у шелесті блискавку

            золоте світіння проломлених кристалів

            душу кристалів у крові нічних мотилів



Спійманий вовк


Утікай, тікай, тікай.

З оксамитовими ступнями.

З пружними дикими ногами.

Утікай тихо як безшумний сірий дух,

тікай по клітці,

по гнилому листю.

Тікай уперед.

Тікай назад.

З відкритою пащею,

з червоним язиком.

Тікай наче сіра тінь,

сіра тиха тінь ненависті,

сіра тінь зневаги

у клітці.

Утікай. Тікай. Тікай.

Вий, вий

дико і люто.

Де є вільні вовчі зграї.

Де є тічки сірих духів,

які плавають у молоці місячного світла,

наче ядро чортової череди.

Де м’які овечі горлянки.

О ковтати солодку овечу кров.

О вити. Вити.

Чому ти вив, вовче,

наче земля вила,

прибита горою каміння?

Чому ти вив, вовче.

Чому ти вив,

ніби тобі впилося в горло

довге чорне терня?


Дане Зайц читає вірш "Спійманий вовк" (словенською):



Перекладено за виданням:

Dane Zajc. V petih knjigah: Pesmi. – Ljubljana: Emonica, 1993.


"Фама про велосипедистів" у перекладі Любки

12 лютого 2018


На початку лютого у «Видавництві 21» у перекладі Андрія Любки вийшов роман одного із найвизначніших сучасних сербських письменників Светислава Басари «Фама про велосипедистів».



Роман «Фама про велосипедистів» створено у жанрі альтернативної історії. Він вийшов у 1987 році і був проголошений сербськими літературознавцями найкращим прозовим твором сербської літератури 1980-х років. Без сумніву, текст Светислава Басари захопить прихильників інтелектуальної літератури, оздоровленої почуттям гумору, іронією, вмінням бачити зворотній бік актуальних історичних подій, які часто супроводжуються абсурдом та масовим психозом. Як зазначає Андрій Любка, «Светислав Басара зацікавлює читача детективним сюжетом, пропонує йому своє власне, майстерно сконструйоване бачення Історії, але по-справжньому полонить саме дотепними вибриками. Уявіть собі Ісуса, який в'їжджає до Єрусалима на велосипеді. Або Святого Духа, який дивиться згори на грішний світ, а бачить лише рухомі хрести. Шерлока Голмса, який зазнає фіаско у справі з двоколісниками, чи Зиґмунда Фройда, що зустрічає членів Ордену велосипедистів у рамках своєї лікарської практики. Уява Басари не знає меж, але завжди закамуфльована під ретельне дослідження – автор сипле цитатами, історичними фактами, назвами трактатів, деталями з біографій реальних осіб, апокрифічними теоріями й іроніричною термінологією. Цю техніку можна порівняти з такою популярною нині творчістю Дена Брауна, помітити в ній коріння фейкових новин, сфальшованої для пропаганди історії, словом, роман цей та й уся творчість автора ідеально вписуються в нашу гібридну добу».

Звісно, що інтертекстуальність, властива «Фамі про велосипедистів», зумовлює нетривіальність композиції. Тому роман буде справжньою насолодою для тих, кому до вподоби текст як гра, хто любить його складати і розкладати, ніби пазл. І, звісно ж, «Фама про велосипедистів» для тих, хто точно знає чи принаймні здогадується, що не можна сліпо вірити усьому написаному (особливо, коли йдеться про історію). «Вірити автору «Фами про велосипедистів» не треба, як і зовсім необов'язково читати цей твір лінійно – з початку до останньої сторінки, ‒ радить Андрій Любка. ‒ Можна жонґлювати розділами, як циган сонцем, крутити структурою книжки, наче педалями велосипеда. Все одно від цього нічого не зміниться: Візантія, як і Югославія, на карті вже не з'явиться, а історія не покотиться навспак. Попри це, тридцять років тому цей роман сприймався як дотепна вигадка, а сьогодні виглядає справжньою хронікою нашого божевільного часу».

Книга на сайті «Видавництва 21»:

Довідка про Светислава Басару:


Ljubka - gost rezidence Društva slovenskih pisateljev

06 лютого 2018

Mesec februar bo v rezidenci Društva slovenskih pisateljev preživel ukrajinski pesnik, pisatelj in esejist Andrij Ljubka. Septembra 2017 je bil gost festivala Vilenica, v okviru festivala mu je bila podeljena štipendija SEP, ki jo od leta 2006 podeljuje Srednjeevropska pobuda v sodelovanju z Društvom slovenskih pisateljev. Štipendija je namenjena trimesečnemu bivanju v katerikoli državi članici SEP po izbiri kandidata. Andrij se je odločil preživeti mesec dni v Ljubljani. Avtor bo imel predstavitev v Ljubljani, o dogodku vas še obvestimo.

Andrij Ljubka, pesnik, pisatelj in esejist, se je rodil leta 1987. Diplomiral je na vojaški šoli v Mukačevem, iz ukrajinske filologije na Univerzi v Užgorodu ter iz balkanskih študij na Univerzi v Varšavi. Je avtor treh pesniških zbirk, zbirke kratkih zgodb ter knjige esejev. Leta 2007 je prejel nagrado Debut, 2001 nagrado Kyev Laurels ter pisateljsko štipendijo SEP 2017. Je tudi prevajalec iz poljščine, hrvaščine, srbščine in angleščine ter kurator dveh mednarodnih pesniških festivalov. Živi v Užgorodu.


Сторінка 1 з 47

Всі права захищено 2012 ©