Ukrainian English

Любка працює з берлінським поетом Максом Чоллеком

03 вересня 2013
Новини

Перекласти неперекладне, забуваючи і згадуючи слова

Наступного тижня у Чернівцях разом із берлінським поетом Максом Чоллеком ми розпочнемо проект, який не має назви, чіткого опису чи концепції. Ми спробуємо перекласти по кілька віршів одне одного, хоча Макс не володіє українською, а я – німецькою.

Ідея зробити щось спільне виникла майже два роки тому, але конкретного наповнення набуде тільки у вересні 2013 року. Макс Чоллек – відомий німецький поет, перформер, експериментатор, який живе у Берліні. Кінець літа й початок осені він проводить на письменницькій резиденції Міжнародної літературної корпорації Meridian Czernowitz у Чернівцях. Один тиждень на резиденції ми проведемо разом, працюючи над взаємними перекладами. Усього має бути перекладено десять віршів – по п’ять кожного автора.

Два роки тому про щось подібне ми навіть не мріяли. Тоді йшлося про спільну білінґвальну поетичну книжку, яка мала б вийти у Німеччині. У ній були б вірші Чоллека німецькою й переклади їх українською, другу частину складали б мої вірші в українському оригіналі й німецькому перекладі. Задум був непоганий, адже з Максом нас багато що об’єднує: ми однолітки (обоє 1987-го року народження), маємо по кілька книжок за плечима, власний стиль декламування й потяг до експериментів з мовою й традицією. Значною мірою наша спільна книжка мала б показати, що хоч нас розділяють кордони (кордон мови, кордон Євросоюзу, кордон різних літературних традицій), але загалом те, що ми робимо, що ми пишемо – існує понад буквальними границями. Сама по собі ця ідея непогана, але настільки «прилизана» й «правильна», весь цей «поетичний міст взаєморозуміння понад кордонами» настільки солодкавий, що викликає певну оскому. Хтось невидимий зрозумів, що якщо така книжка колись і має постати, то точно не наша з Максом. І правильно.

Тепер перед нами – спільний тиждень праці у Чернівцях, найкрасивішому місті України. Що ми маємо? По п’ять віршів, які треба перекласти, і мови, котрі ми взаємно не розуміємо. Чи є сенс перекладати з німецької, якщо ані слова не розумієш? Мабуть є, якщо випало щастя робити це разом із автором. Ми матимемо мову-посередницю – англійську – і дослівні чорнові підрядники, які виконала Євгенія Лопата. Результат нашої роботи  представимо на спільному виступі в рамках фестивалю Meridian Czernowitz уже 6-8 вересня.

Варто додати, що з Максом ми навіть зустрінемося вперше. Це додає нашому задуму особливого шарму. Зрештою, поезія виникла із шаманських наспівів, древніх заклять і ритуального бурмотіння. У ній є щось незвідане, яке чужа мова тільки підкреслює. Десятки разів на різних літературних фестивалях і гепенінгах в найнесподіваніших закутках і метрополіях нашого континенту мені доводилося слухати вірші мовами, навіть фонетичне звучання яких було незвичним. Корейська, монгольська, данська поезії – усі вони мають свою особливу мелодику, якою можна заслухатися і достоту все зрозуміти, навіть не знаючи слів.

Тому в нас з Максом Чоллеком є унікальна нагода говорити різними мовами, але однією музикою, яка допоможе відчути, а відтак – зрозуміти, перекласти. Ми допомагатимемо собі жестами, поглядами, звуками, жартами, прогулянками, драйвом і багатогодинними розмовами. Так я собі й уявляю справжній переклад справжніх віршів – це немов потрапляєш у чужу країну, мову якої не знаєш, просиш хліба й води, допомагаючи собі жестами, мімікою, демонструєш свої добрі наміри посмішкою й потиском руки. І всі тебе розуміють.

Джерело: Колонка Андрія Любки на сайті "Контракти"

Коментарі:

Всі права захищено 2012 © lyubka.net.ua