Ukrainian English

“Література є продовженням життя, продовженням людини”, - Любка

14 березня 2014
Новини

Андрій Любка: “Література є продовженням життя, продовженням людини”

Публікація від  

 

ljubka_01

 

Андрій Любка автор збірок поезій “Вісім місяців шизофренії”, “ТЕРОРИЗМ”, “Сорок баксів плюс чайові” і книжок прози “КІЛЕР” та ”Спати з жінками”. Учасник багатьох українських та міжнародних культурних заходів у Берліні, Москві, Варшаві, Києві, Празі, Стамбулі, Кракові, Ляйпціґу, Львові, Одесі, Харкові, Дармштадті, лауреат низки премій та стипендій, активний громадський діяч. Але це все загальні слова. Краще про письменника розкаже він сам.

 

- Андрію, чи знаєте Ви свого читача? Хто читає Андрія Любку?

 

- Я не знаю своїх читачів, можу сказати лише про людей, які приходять на презентації. Це переважно студентська молодь, 75% з якої складають дівчата. До речі, дуже красиві (усміхається). Загалом мої читачі – це молодь, мої ровесники, люди, в яких зі мною спільні зацікавлення, нас хвилюють одні й ті самі проблеми.

 

- У чому, на Вашу думку, полягає основна функція літератури?

 

- Чесно кажучи, на таке запитання важко відповісти. Як на мене, література є продовженням життя, продовженням людини. Наприклад, я завжди пишу про те, що могло б статися, якби я був кимось іншим. У мене є вірш, де героєм є чорний наркодилер із Клівленда. В одному з оповідань герой стає професійним кілером. Тобто в літературі я переживаю ті життя, ті біографії й ситуації, яких у реальності в мене немає. Це для письменника. А читачі теж майже машинально ставлять себе на місце героя, ототожнюються з ним, переживають, страждають, перемагають. Таким чином література дарує нам шанс на нове життя, на втечу від буденності й реальності. Спрощу ще більше це твердження: функція літератури – дарувати.

 

Як зацікавити закордонного читача?

 

- Не думаю, що є якісь інші способи зацікавити іноземного читача, ніж ті, які діють у твоїй власній країні. Перш за все, треба написати добру книжку, хороший текст. Є така фраза: «талант веде». Мені здається, добрий текст прокладає собі дорогу сам – якщо він є, то з’являються публікації, читачі, перекладачі, видавці. Це стається немов само собою – просто на мейл падають листи із пропозиціями. Але з того, що знаю від своїх закордонних читачів, вони в українських письменників шукають більше «живого життя», хаотичного Сходу, перетину культур, навіть до певної міри екзотики. Нам це на руку. Наприклад, сучасну українську поезію (неримовану) вважають однією з найкращих в Європі.

 

Розкажіть про свої читацькі вподобання. Якої літератури Вам особисто бракує?

 

- Це сильно залежить від часу й потреб. Наприклад, коли я влітку рибалю, то читаю якісь романи й оповідання.  У  зв’язку з моїм фахом – балканістикою, зараз читаю багато про Балканський півострів, Югославію, стараюся якнайбільше читати сербською мовою. Крім того, багато читаю польською, перекладаю з нею – зокрема зараз «Акварелі» Лідії Осталовської. Це репортажна книжка, література факту. Сподіваюся, українською вона вийде ще в 2014 році. Маю надію, що вона розпочне в нашому суспільстві дискусію про феномен циганів, про їхнє винищення й переслідування в другій половині двадцятого століття. Але передусім це книжка, яка затягує так, що неможливо відірватися.

 

ljubka_02

 

- Чи довгий шлях від народження ідеї до її реалізації? Скільки Вам у середньому потрібно часу для створення книжки?

 

- Дивлячись якої. Збірки віршів я готую приблизно 3-4 роки, бо пишу не більше 10-12 віршів на рік. Прозу пишу трохи швидше, але для неї також потрібні задум і натхнення. Зараз у мене в голові є ідеї двох книжок – і це романи. Над першим, під робочою назвою «Тунель», я вже рік працюю. Залишилося ще кілька місяців, щоб дописати. Тобто, в сумі робота над ним займе десь півтора-два роки. Потім сяду за наступний.

 

- Ви знялися в кліпі гурту «Рокаш». Чи не задумувалися про акторську кар`єру?

 

- Ну, задуматися-то я можу і про кар’єру космонавта (посміхається), але це ще не означає, що хтось зробить мені пропозицію ним стати. Якби була така ініціатива – знятися в хорошому фільмі – то я б погодився. Але в серіалах грати не збираюся. Натомість про «Рокаш» – раджу всім послухати цей гурт Це дуже цікава музика, щось абсолютно нове для української сцени. Поєднання класної музики й народних мотивів дало вибухову суміш.

 

- Андрію, Ви були в Кам`янці-Подільському. Яке враження на Вас справило наше місто?

 

- О, я би з радістю повернувся до вас ще не раз. Це унікальне поєднання вражаючої природи й колосально важливої для континенту історії. Мені здається, що в таких місцях – умовного пограниччя культур – просто з землі, на місці розламів тектонічних структур, історичних і культурних пластів, б’є енергія. Було б гарно приїхати сюди хоч на місяць, винайняти будиночок чи квартиру, писати й їздити містом на велосипеді. Я про це мрію.

 

- Письменники пов`язані з політикою?       

 

- Так, останні події показали, що всі найкращі письменники України активно включилися в революційні події. Інша справа, що не варто переносити цю пов’язаність у літературні тексти. Писати про поточну політику взагалі не варто. Це – профанація, а не література. З більшої відстані можна підняти якусь епохальну тему. Наприклад, Мілан Кундера про Празьку весну, учасником якої був, написав через 15 років. Бо саме тоді зміг оцінити ці події мудро, зважено. Я про політику у віршах і прозі писати не хочу й не буду, хоч дозволяю собі говорити про неї в інтерв’ю.

 

- Які перспективи розвитку нашої країни Ви бачите, власне, як літератор?

 

- Як літератор, думаю, що ці дуже важливі події, які відбулися – революція і конфлікт з Росією – в скорому часі стануть стимулом для розвитку літератури. Додамо до цього відсутність цензури в останні двадцять років, свободу творчості. Вірю, що скоро відбудеться своєрідний літературний вибух в Україні – буде не тільки нова країна, а й нові, якісні письменники.

 

ljubka_03

 

- Розкажіть про свою нову книжку «Спати з жінками»?

 

- Попри – як кажуть – досить провокаційну назву, це дуже лірична, спокійна, особиста книжка. Можливо, найспокійніша з усіх моїх книжок, без жодних епатажів і експериментів. Це п’ятдесят історій, в яких знайшлося місце й особистим спогадам, і розповідям про улюблені книжки, міста, країни, людей, там є роздуми. Тому на обкладинці є двері – це немов запрошення потрапити у внутрішній світ автора, в його хаотичне і заплутане життя. Ну і, звісно, є там щось і про заявлене в назві. Але це вже не тема інтерв’ю, шукайте книжку!

 

Розмовляла Лілія Надвідна,
 кореспондент газети

 

Джерело: http://meridian.kpnu.edu.ua/2014/03/09/andrij-lyubka-literatura-je-prodovzhennyam-zhyttya-prodovzhennyam-lyudyny/

 

Коментарі:

Всі права захищено 2012 © lyubka.net.ua