Ukrainian English

Андрій Любка - в головній ролі кліпу гурту "Рокаш"

23 квітня 2013
Новини

"Рокаш" взявся за екранізацію пісні "До милої". У головній ролі буде Андрій Любка

Як розповіла нам продюсер гурту Ірина Янцо, планується, що зйомки розпочнуться вже у травні.

Зі свого боку поет Андрій Любка прокоментував свою участь в зйомках кліпу так:

Коли продюсер гурту "Рокаш" запропонувала мені знятися в їхньому новому кліпі, я одразу ж погодився. І зробив це з двох причин: по-перше, мені дуже подобається їхня музика і той драйв, який вони дають на концертах наживо; у мене і в комп'ютері, і в плеєрі телефону є всі їхні пісні, я слухаю їх нон-стоп. По-друге, мені сподобалася ідея сюжету кліпу - у ньому поет має вимріяти свою любов, свою кохану, створити її словами і потім водномить втратити, як привид чи примару, нічний сон, який зранку розтанув. І після якого залишилися лише рядки, лише вірші. Зрештою, процес спрощується тим, що мені й грати ніяку роль не потрібно, досить просто бути собою. Тому зараз пакую валізи, післязавтра виїжджаю в Україну, і за кілька днів починаємо знімати.

Нагадаємо, раніше "Рокаш" випустив кліпи на пісні "Щедрик", "Вівці", "Палиночка", "Співаночка". Більшість з цих кліпів українські музичні канали не взяли у ротацію через, начебто, "неформат", однак вони мали шалений успіх у інтернеті.

 

Джерело: Варош

 

Любка і Бойченко - вечір у Варшаві

23 квітня 2013
Новини

Центр Української Культури. осередок розвитку
представляє

У середу, 24 квітня, о 19:30 у Варшавській кав'ярні "РЕтроспекція" (Ul. Bednarska) відбудеться вечір поезії, прози та відвертого спілкування з Андрієм Любкою та Олександром Бойченком.

903508 644004312283427 679940791 o

Андрій Любка - культовий молодіжний поет, прозаїк та публіцист, що не цурається суспільно-політичної діяльності.
Найновіша поетична збірка "Сорок баксів плюс чайові" (2012) та оповідання "КІЛЕР. Збірка історій" (2012) дістали схвальні відгуки як в Україні так і за її межами.

Олександр Бойченко - відомий літературний критик, перекладач, есеїст, поет, кандидат філологічних наук, автор есеїстично¬публіцистичних збірок "Щось на кшталт Шатокуа" (за неї отримав "Книжка року" у 2003), "Шатокуа плюс" (2004), "Аби книжка" (2011) та "Мої серед чужих" (2012)

Під час зустрічі буде можливість придбати книжки Андрія та Олександра.

 

Андрій Любка/Любко Дереш: «Страх. Жінки. Успіх»

19 квітня 2013
Новини

893989 527919447261034 289180870 o

 

Андрій Любка і Любко Дереш 27 квітня проведуть спільний творчий вечір у Києві

У суботу, 27 квітня, провідні молоді українські письменники – Андрій Любка і Любко Дереш – проведуть спільний творчий вечір у Києві.  Вечір, на якому все буде особливим: і приміщення (надзвичайно атмосферна зала «Мистецької платформи»), і учасники, імена й прізвища яких неуважне вухо може сплутати (Любка+Любко), і сама тема заходу, адже письменники поговорять про «Страх. Жінки. Успіх» (до речі, ці три теми розмови вони обрали самі). Розмова рухатиметься від приватних історій і спогадів до читання фрагментів авторських текстів, тож публіка зможе стати свідком цікавих переходів від життя реального до вигаданих історій, від перетинання приватного досвіду і літератури, вигадки як основи літератури і справжнього життя, яке часом цікавіше за будь-яку вигадку. Про страхи, про муз, про перемоги. Пікантності вечору додає той факт, що Андрій і Любко не знайомі між собою, ніколи не бачилися вживу, тож їхня розмова буде справді динамічною і непередбачуваною, як у перші хвилини зустрічі.

Андрій Любка прокоментував ідею спільного вечора так: «Мені  цікаво поспілкуватися в такому форматі – коли ми сідаємо за стіл і починаємо знайомитися. Особливо з Дерешем, постаттю для мене важливою й багато в чому знаковою. Знайомитися, говорячи про важливі й складні для кожного з нас речі, намагаючись жартувати і відбріхуватися, що, однак, ніколи не вдається, тож і доводиться говорити правду, бути собою. А між тим читати фрагменти творів, перекидаючи чергові містки між життям і літературою, між вигадкою й міфом; зрештою, ніхто ж не знає яке життя справжніше: те, яке ми живемо, чи те, яке ми описуємо і створюємо словами».

Любко Дереш відгукнувся так: «Для мене зустріч з Андрієм Любкою - це подія. Я давно стежу за його розвитком і змінами, і час від часу стаю його мимовільним читачем чи слухачем. Андрій цікавий мені як людина, він багато знає і вміє думати, що мені вдається не завжди. Наша розмова буде водночас і знайомством - до цього ми не зустрічались. Мені цікавий талант в людині, і знайомство з Андрієм - нагода побачити блиск таланту наживо, без посередників.»

Організатор і модератор вечора – письменник Марк Лівін.

Вхід – 50 грн.

Місце: Київ, вул. Грушевського, 4-Б (вхід  в арку перед книгарнею «Наукова думка».

Час: субота, 27 квітня, 19:00.

 

 

Любка: «Якби процес творчого вдосконалення існував, поети були б ідеальними»

25 березня 2013
Новини

 

 

 

Андрій Любка: «Якби процес творчого вдосконалення існував, поети були б ідеальними»

Андрій Любка – не просто український поет та есеїст, він впевнено заявив про себе за кордоном. Приймав участь у численних літературних фестивалях в Берліні, Варшаві, Інсбруку, Стамбулі, Празі, Москві, Дармштадті, а його вірші перекладені кількома європейськими мовами. Журналу «RIA-Львів» поет розповів про свої захоплення у літературі та житті, творчу працю і дружбу.

andrey_ly

- Як зрозумів, що хочеш стати письменником?

- От тільки зараз зрозумів, що я письменник. А вперше це відчув ще в школі, коли нам дали завдання написати твір із зарубіжної літератури, і я написав його на три сторінки римовано. Вчителька шалено мене хвалила. Це була перша слава, мені всі аплодували, вчителька поставила мені 12 балів і потім по-особливому до мене ставилася. Це мене дуже надихнуло. Я продовжував писати. А вже в університеті коли почав читати багато світової якісної літератури, то зрозумів, що все давно написано, і для того, щоб добре писати, потрібно це робити інакше. Шукати свій голос. А ще мені подобається коли люди грають на фортепіано. Сам не навчився, але в якийсь момент зрозумів, що коли друкую на клавіатурі, цей момент мене підхоплює, і я вже не розумію що пишу, воно ллється, і я ніби граю на фортепіано. Література є для мене способом приватного кайфу.

- При такому записуванні, думки часто випереджають «клацання на клавіатурі», як встигаєш все записувати?

- Бувають такі напливи, але частіше це трапляється з віршами. Із прозою не так. Якщо з віршами для мене все зрозуміло, тобто, вони сходять вже готовими, а з прозою мені цікаво розвивати сюжет. Коли я пишу оповідання, то не знаю хто буде героєм, в мене є один образ, одне речення і я ними бавлюся. В мене є твір про самотню дівчинку, яка приїхала до великого мегаполісу, і коли в неї є вільний день, наприклад, субота, вона обирає собі «жертву» і переслідує її. Ходить, як шпигун, за цією людиною, намагається уявити розпорядок дня цієї людини, її життя, звички… Закінчитися оповідання мало тим, що один чоловік розуміє, що за ним стежать і я задумався над продовженням. Вони могли познайомитися і з цього розвинулася б якась любовна історія, чи він міг подумати, що це якась навіжена, з якою він колись щось натворив, міг її побити і втекти, або просто вони могли розійтися… І я застиг у цьому кайфі вирішення долі для свого героя. Цей уявний герой ніби отілеснений, і дуже цікаво думати, що ж йому подарувати, який кінець. В момент. Коли я думав про долю цієї дівчинки, у мене «сів» лептоп. Я так і не дописав цього твору. Кайф був перерваний, тоді я писав на емоціях, а зараз включається мозок. І стає не цікаво.

- От ти пишеш починаючи зі школи, а не було бажання зайнятися чимось серйознішим, а це залишити як хобі?

- Я завжди хотів бути військовим. Ходив до військового училища, закінчив його. Але це було не те військо. Я собі уявляв романтично: ми воюємо, стріляємо… А склалося так, що весь час потрібно чистити картоплю, підмітати плац, вчитися марширувати. І тоді я вступив на філологію, бо люблю це. Але я з радістю був би рибалкою. Рибальство – це одне з найбільших задоволень у моєму житті. Якби було можливо, я би ловив рибу, писав вірші і так би жив.

 

- Тобі 24 роки. Чи не заважає твоя слава у цьому віці, адже ти досить відомий навіть за кордоном?

- Ні. Вона ошелешувала в університеті, коли викладачка читала вірш, потім говорила: «О, це ви, пане Андрію!». Всі звертали увагу. Однокурсниці… У нас 3 хлопці і 90 дівчат (сміється). А зараз це навіть якась відповідальність. Крім того, я розумію, що чим більшою є відомість, тим більшою стає критика. Якась «битовуха» виникає, якісь конфлікти з друзями, розмови за спиною…

 

- Популярність заважає дружбі?

- Вважаю, що вона досить сильно руйнує дружбу. Хтось думає, що ти живеш у своїх образах, ти думаєш, що друзі заздрять і тому так віддаляються від тебе.

 

- Що легше писати вірші чи прозу?

- Вірші. Проза вимагає зосередженості. Ідеально, коли текст пишеться на одному диханні – так пишуться вірші. Наприклад, оповідання ще можна за два-три дні написати, а от роман, повість – це довга форма, до того ж, життя героя повністю залежить від твого настрою. Одного дня сідаєш писати з гарним настроєм – герой веселий і радісний, а потім в тебе щось стається, і важко продовжувати цю веселість героя.

 

- Мрієш написати роман?

- Я написав. Але не видаю, бо вважаю його поганим. Можливо відішлю його на «Коронацію слова» під іншим ім’ям. Цікаво, якою буде його доля.

 

- Між виданням твоїх збірок пройшло чотири роки. Ти в одному з інтерв’ю сказав, що за ці роки написав мало віршів. Для тебе важлива кількість?

 

- Хотілося б писати більше. Коли цим займаєшся, хочеться, щоб були книжки, а виходить так, що пишеш-пишеш два роки, а на збірку не вистачає. Ця пауза між двома книжками пішла на користь.

 

- На скільки для тебе важливий процес творчого вдосконалення?

- Я до кінця в нього не вірю. Якщо входиш в поезію, то не порожній, а зі своїми думками. Просто з часом змінюєшся, стаєш іншим. Якби все розвивалося, то зараз поети були б ідеальними. Відбувається не еволюція, а просто зміни в людині.

 

- Майже в кожному твоєму інтерв’ю є питання про дівчат, про твоїх героїнь. Не набридає?

- Набридає, тому що насправді твір – це дуже приватна справа. Лише ти і ще хтось знає про це. І якщо відкрити оцю завісу – це означає втратити щось інтимне, що є лише між вами. Я не люблю про це говорити, але насправді вже досить довгий час пишу вірші лише одній жінці.

 

- Як в тебе складаються стосунки із старшими колегами?

- Дуже добре. Мені із старшими значно цікавіше, ніж з моїми ровесниками. Винничук, Андрухович, Прохасько, Бойченко – це люди, з якими мені приємно поспілкуватися. Ми дружимо.

 

- Що ти думаєш про втручання політики в культурну сферу?

- Некультурні люди не можуть керувати культурою. А такий хаос відбувається. У нас проблеми не лише з культурою. Якщо система гнила, то вона гнила всюди. Якщо це окупаційна влади, тим більше, «совки», то до сучасного, тим більше, українського, вони ставитимуться із зневагою і відвертим нехтуванням. Це вороги.

 

- Твої книжки видаються за кордоном, а чи не виникало бажання, поїхати туди, щоб жити там і працювати?

- Я час від часу їжджу за кордон, працюю, але жити там не хотів би. Там ти, все одно, чужий, гість. Тому мені добре в Україні. Але, можливо, тому, що я маю можливість дихати цією свободою, нормальним життям, я повертаюся додому і не нарікаю.

 

Досьє:

Андрій Любка

Дата народження: 3 грудня 1987 року

Освіта: Мукачівське військове училище, Ужгородський національний університет, спеціальність філологія

Діяльність: український поет, перекладач, есеїст

Напрямок: сучасна поезія

Премії: Дебют-2007, «Київські лаври» (2011)

Збірки: «Вісім місяців шизофренії» (2007), «Тероризм» (2008), «Сорок баксів плюс чайові» (2012) та книжки прози «КІЛЕР. Збірка історій» (2012)

(с) Дар'я Бура
"RIA-Львів" №33 (132) січень-лютий 2013

Джерело: Даша Бура ЖЖ

 

 

 

 

"Кілер" Андрія Любки виходить у Польщі

13 березня 2013
Новини

okladka  killer a

Вихід книги у світ запланований на травень цього року.

Сам Андрій у своєму Facebook пише:

– Переклав книжку польською Богдан Задура. Видає видавництво "Biuro Literackie" (Вроцлав). Дата прем'єри – 2 травня 2013 року (у Польщі книжки надходять у продаж до всіх книгарень в якийсь визначений день). Ось так – із інтригуючим зубастим серцем – виглядатиме обкладинка.

 Обкладинка книги викликала дискусію у соціальних мережах. Зокрема, один з коментарів, з яким погодився автор "Кілера", так трактує зображення на книжці: "Дуже вдалий образ на обкладинці. Серце, яке береже сліди зубів та укусів. Болючий спогад залишається після навіть найпрекраснішої любові і ятрить навіть через багато років. Жодні стосунки не зникають безслідно, вони регулярно нагадують про себе болем".

На своєму сайті видавництво подію коментує так:

Maj z prozą: Killer Andrija Lubki

2013-03-13


 

Biuro Literackie zapowiada polską premierę zbioru opowiadań Andrija Lubki Killer. W skład tomu weszło jedenaście utworów powstałych w trzech krajach na przestrzeni trzech lat. Książkę, będącą prozatorskim debiutem urodzonego na Ukrainie Lubki, przełożył Bohdan Zadura.

Tom ukaże się 2 maja w ramach "Maju z prozą". To nowy pomysł wydawniczy Biura Literackiego zakładający grupowanie premier jednej serii w danym miesiącu. W maju swoje premiery będzie mieć jeszcze kilka innych pozycji prozatorskich, w tym Zapominanie ElenyEdmunda White’a.

Andrij Lubka przyszedł na świat w 1987 roku w Rydze. Do tej pory dał się poznać przede wszystkim jako poeta i tłumacz - wydał trzy zbiory poetyckie: Osiem miesięcy schizofrenii(2007), Terroryzm (2008) oraz Czterdzieści baksów plus napiwek (2012). Wiersze Lubki zostały przetłumaczone na dziesięć języków, w tym: angielski, serbski, czeski oraz polski.

Autor sam przekłada również tomy polskich poetów: Marcina Świetlickiego i Bohdana Zadury. I właśnie Zadura, autor wydanej niedawno książki Zmartwychwstanie ptaszka, przetłumaczyłKillera. Tom ukaże się dokładnie rok po opublikowaniu książki w ojczyźnie autora.

Już wczeœniej Biuro Literackie publikowało tłumaczenia z poezji ukraińskiej autorstwa Bohdana Zadury: Piosenki dla martwego koguta Jurija Andruchowycza, Historie ważne i nieważneAndrija Bondara (nominowane do Angelusa 2012), 34 wiersze o Nowym Jorku i nie tylko Wasyla Machno, Ruchomy ogień Ostapa Sływynskiego, Historię kultury początku stulecia Sierhija Żadana oraz antologię poezji ukraińskiej Wiersze zawsze są wolne.

W świecie opowiadań Andrija Lubki motywami przewodnimi są przemoc i seks - tytułowy Killerprzedstawia historię zabójcy wiedzionego pożądaniem. Za pomocą potocznych zwrotów i wulgaryzmów autor wzmaga w czytelniku wrażenie, że czyta najgorszą prasę brukową przedstawiającą "ciemną stronę świata".

Dzięki temu lektura przebiega szybko i jest niezwykle wciągająca. W utworach z narracją pierwszoosobową bohater mocno zaznacza swoją obecność i nawiązuje kontakt z czytelnikiem, np. zdaniami: "Żebyście nie pomyśleli, że jestem bezdusznym bydlakiem, to opowiem wam o czymś innym".

Ukrainiec słynie ze swego literackiego i politycznego nieokiełznania. Swego czasu literaturę ukraińską nazwał suką, książki zaś dziwkami. W 2006 roku podczas białoruskich wyborów prezydenckich pełnił funkcję obserwatora oraz członka grupy doradców kandydata na prezydenta Aleksandra Milinkiewicza.

Lubka otrzymał za swą twórczość znaczące nagrody, między innymi "Debiut" (2007) i "Kijowskie laury" (2011), był ponadto stypendystą kilku programów literackich, w tym Gaude Polonia. Brał udział w wielu ukraińskich i europejskich akcjach i festiwalach literackich.

Treść opowiadań Andrija Lubki bywa autoteliczna, lecz nieraz wskazuje na konkretne umiejscowienie akcji. Autor podaje nazwy ulic, na przykład w jednym z opowiadań studentki kształcą się na Uniwersytecie Użhorodzkim - tym samym, na którym Lubka ukończył filologię ukraińską.

Łatwo dać się wciągnąć w tę przewrotną grę, przeglądając przygotowaną przez Lubkę bogatą galerię ukraińskich osobowości, zajętych różnymi aspektami fizyczności. Podane na tacy przez autora losy bohaterów przywodzą na myśl między innymi Czechowa oraz tradycję szlachecką.

 

Джерело:САЙТ ВИДАВНИЦТВА

 

Сторінка 44 з 48

Всі права захищено 2012 © lyubka.net.ua