Книгою не заробиш на життя
Ужгородський письменник Андрій Любка до Чернівців привіз свою першу прозову книгу «Кілер». За 25 років він встиг більше, ніж дехто за півжиття: видав дві поетичні збірки, прозову книгу, книжку в німецькому перекладі в Австрії, посидів у в’язниці в Білорусі за участь в акціях протесту.
– Нещодавно ви заявили, що варто замислитися про те, що Україна з огляду на «різноманітність» має переглянути свій устрій і стати федерацією?
– Це не твердження. Я просто поставив запитання: може, це не та держава, про яку ми мріяли? Не в тому плані, що влада чи народ погані. А в плані того, що, можливо, тому нічого не вдається, що йдуть такі тектонічні розломи, які спаяти неможливо. Я отримав шквал негативної критики, що я «не патріот», «молокосос». Це писали старші люди. Що ось покоління зміниться, і буде зовсім по-іншому. Але молоді ніколи не зміняться. Бо всі елітні владні посади, преференції ведення бізнесу отримують діти прокурорів, депутатів тощо. Коли в межах однієї держави існують дві різні країни і два різні народи, конфлікт стає традиційним. А те, що нас об’єднує наразі, – це тотальна корупція. Тому єдиним нормальним кроком була би дискусія, як ми хочемо жити.
Андрій Любка вистрілив книгою прози
Недільний вечір в Тернополі був багатим на події. Можна було, як і більшість народу повитріщатися з трибун відремонтованого стадіону на бігаючого по футбольному полю співака Дзідзя, розігрітися алкоголем та опісювати навколишню місцевість.
В мене ж спланувався і був зреалізований варіант естетично-інтелектуального задоволення. Тим паче послухати вживу цього поета, а тепер уже й прозаїка, хотілося давно. На літературних сценах фестивалів не доводилося, переслухав лиш аудіозаписи віршів, а от тепер і випала така нагода.
В книгарні «Є» того дня зібралося з десяток справжніх шанувальників творчості, що пройшли на офіційне представлення Андрієм Любкою нової прозової книги – «Кілер». Як влучно зауважив модератор зустрічі Богдан Боденчук: «… в нас будуть стріляти влучними пострілами поетичного і прозового слова…». Щож, так воно й було. Але то були навіть не постріли, а цілий артобстріл цікавою, жорсткою, кумедною прозою, поезією, веселими і трагічними історіями та цікавинками з минулого і теперішнього життя Андрія Любки.
Андрій Любка: «Дуже не хочеться скурвитися»
Андрія Любку знають не тільки за поезією: у 2006 році він був спостерігачем на виборах у Білорусі і одним із групи радників кандидата в Президенти Аляксандра Мілінкевіча. Брав участь в акціях протесту, за що відсидів 15 діб і був висланий з країни. Ну, а нещодавно за результатами інтернет-голосування Андрія оголосили «найзавиднішим женихом Закарпаття».
- Андрію, я з подивом дізнався, що ти вчився у військовому училищі. Як так сталось?
У мене покійний батько був військовим, тому я сприймав це дуже романтично. І тут варто ще звернути увагу на вік: у 14 дуже хочеться рятувати полонянок із пожежі і вбивати ворогів на підході до міста. Тобто я хотів бути не так військовим, як Джеймсом Бондом, як смішно би це не звучало. А що у війську? Правильно: наряди, плац, будівництво, марш-кидки і політінформація. А мені в 14 на війну дуже хотілося.
- Щось радикальне переживав у тій муштрі?
В Австрії вийшла збірка ужгородського поета Любки
Австрійське видавництво Edition BAES видало збірку поезії молодого українського поета Андрія Любки. Книга "Notaufnahme", до якої увійшло 50 перекладених на німецьку віршів Любки, продаватиметься у книгарнях Австрії, Німеччини і Швейцарії.
"Мою книжку "Notaufnahme" (Ukrainische Gedichte) видало австрійське видавництво Edition BAES, котре розташоване в місті Інсбрук. Власне, слово Notaufnahme українською перекласти з німецької дуже важко, немає одного відповідника. Приблизно це перекладається як екстренне відділення швидкої допомоги, реанімація. Йшлося про те, що вірші є способом допомоги, порятунком, а творчість – кардіограмою серця", – розповів Gazeta.ua Андрій Любка.
Вірші перекладали в різний час Клаудія Дате, Катерина Ковальчук, Еліас Шнайтер під загальною редакцією професора університету Інсбрука Гьольмута Шьонауера.
"А сталося це завдяки тому, що в 2009 році Юрій Андрухович як віп-учасник дуже престижного міжнародного фестивалю в Інсбруці Sprachsalz ("Сіль мови") мав право запросити на фестиваль молодого українського поета, і він запросив мене. Там мої вірші почув видавець і письменник Еліас Шнайтер, сказав, що це "американські вірші" і неможливо, щоб їх писав український поет. Настільки здивувався, що вирішив їх видати книжкою, праця над нею тривала три роки", - зазначив поет.
З кінця лютого книжку можна буде купити в книгарнях німецькомовного світу – Австрії, Німеччини, Швейцарії, а також через інтернет на сайті видавництва.
Сторінка 51 з 51
