Ukrainian English

Любка: «Євросоюз переміг, не вводячи танки, тому що має що запропонувати»

14 квітня 2014
Новини

 

Високий Замок

Постійна адреса матеріалу: http://www.wz.lviv.ua/interview/126515

Андрій Любка: «Євросоюз переміг, не вводячи танки, тому що має що запропонувати»

Віра Холодна 
9 квітня 2014 року 12:00

Перспективний молодий поет та завидний наречений Закарпаття Андрій Любка тільки-но завершив презентаційний тур нової книги «Спати з жінками». Про провокативну назву книги, боротьбу з університетськими викладачами та ставлення до політичної ситуації Андрій Любка розповів в ексклюзивному інтерв’ю для «ВЗ».

Фото з «Фейсбуку» Андрія Любки

Фото з «Фейсбуку» Андрія Любки

- «Спати з жінками» ще до виходу здійняла чимало галасу інтернет-голосуванням за свою назву. Чому віддав право вибору назви читачам?

- Це розповсюджена помилка, що замість мене вибрали читачі. Це неправда. У книжці п’ятдесят текстів, кожен з яких має свою назву. Я вибрав п’ять, що найкраще пояснюють книжку. Мені всі подобались, вагався, яку обрати. Тому це зробили читачі. Але не можна казати, що я тут ні до чого. Мій улюблений варіант був «Смерть і ще тисяча приводів для любові». Це перший текст у збірці. Але «Спати з жінками» вписується у контекст моїх книжок за образами. Ця назва на своєму місці. Та й видавництву сподобалась ідея голосування, адже люди долучаються до процесу, і є надія, що згодом куплять книгу.

- Довкола назви книги виникло чимало жартів. Які найнесподіваніші запитання щодо назви ставили тобі на презентаціях?

- У Харкові мене запитали, чи буде до книги «Спати з жінками» фото- чи відео- додаток. Я подумав, що він, мабуть, був би популярнішим за книгу.

- На презентації розповідав, що тебе тричі виключали з університету. Чим заслужив таку немилість?

- Університет таки закінчив. Вчився на філфаці. З другого курсу, коли вийшла моя перша книжка, я був у страшному конфлікті з нашими викладачами. Це був конфлікт сучасної людини і радянського факультету. Ми з другом на кафед­рі україн­ської літератури повісили таб­личку «кафедра радянської літератури». Я завжди казав, що це все страшний «совок». Вони поводились, як останні свині. Одна викладачка, пам’ятаю, читала лекцію про Тичину і почала бідкатися, які тепер бездарні поети, деградовані, збочені, хворі, як нам не соромно. І дивилась на мене. Тоді якраз вийшла моя книга. Вони мене не любили, я перестав ходити на пари. Мені подобались інші письменники. Я вважав, що Андрухович, наприк­лад, повертає віру в українську літературу. А його там не жалували. От мене і виключали на два-три дні, а потім поновлювали.

- Дивно, що в тебе були проблеми, адже на гуманітарних факультетах хлопців ледь на руках не носять...

- Мене носили на руках на першому курсі. Я був відмінником, і мені пропонували готуватися до аспірантури. Але коли виявилось, що у мене власний погляд на літературу, все змінилося. Викладачі досі мене ненавидять. Розповідають студентам, які аморальні речі я пишу. І я розповідаю про них у кожному інтерв’ю.

- Зараз ти у турі, не важко щодня прокидатися в іншому місті?

- Дуже важко. Будемо відверті, тур – це завжди зустріч з друзями, пиятика... В якийсь момент уже нема сил. Тому обрав такий темп – щоб швидше це закінчити.

- Тебе і найперспективнішим поетом називають, і найзавиднішим нареченим. Як тобі від таких титулів?

- Хто називає? Де? Я завжди наражаюсь тільки на критику. Читаю і думаю, за що ж мене так усі не люблять. Зараз мені байдуже до таких титулів. Після виходу першої книжки у мене недовго, але була така собі «звьоздочка». Це було абсолютно нічим не виправдано. По молодості вдарило в голову. Я був на другому курсі, у мене вийшла книжка. Для мене книжка – це щось святе. Я – бібліофіл. Мені було вісімнадцять, і власна книжка ставила мене разом з іншими письменниками в один ряд. Тепер не зважаю на це. Це прозвучить банально, але я відчуваю відповідальність за те, що говорю і роблю. Є розуміння, що не можна підводити читачів. Я би не зміг зараз написати замовлений текст, бо розумію, що молоді люди приходять і віддають гроші за мої книги. Це вияв довіри, і цим не можна знехтувати. Я сам з бідної родини. У 90-ті ми не дуже добре жили. Студентські часи також не були простими. Якоюсь мірою така рання слава корисна, бо швидко минула, і зараз мене не зачіпає.

- Ти кажеш, що не написав би замовленого тексту, а раніше писав?

- Раніше мені їх не замовляли. Ніхто й не знав про моє існування. Зараз є пропозиції співпраці. Днями у Києві мені пропонували взяти участь у президентській кампанії. Звернутися до молоді з якимось зверненням. Але я не вважаю, що моє слово може когось переконати, і не думаю, що це найкращий хід - за гроші знятися в ролику. Відомість дає такі можливості, але вони перестають цікавити.

- Ти зараз живеш у Варшаві, як там ставляться до подій в Україні?

- Польща – найбільший друг України зараз. Дуже розчулений і не знаю, як їм дякувати за те, що вони зробили. Саме звичайні громадяни. Дуже важливо, що у нас спільний досвід. Вони досі бояться Росії, хоча уже й у НАТО. Події в Україні є головною темою всіх новин. Я був на телеефірі польського каналу. Зателефонував глядач, котрий запитував, чи будуть новини з Польщі, а не з України. Вони вже знають, хто такі Тітушка, Чечетов… Я був у Гданську у січні. Тоді на вулиці було мінус 17 градусів, але зібралася повна площа людей, щоб підтримати українців.

- Щодо Криму у тебе чітка позиція, судячи з твоїх авторських колонок у різних виданнях…

- Втрата Криму для мене не трагедія. Звісно, шкода, але... У будь-якій ситуа­ції потрібно говорити про реальність і факти та обертати це на свою користь. У цьому полягає мистецтво політики. Маємо себе переконати в тому, що ми виграли від того, що втратили Крим. Там все-таки були люди, котрі не любили Україну, не любили все українське. Вони нас зневажали. Що б там не було, люди радісно йшли на дільниці і голосували. Ті люди, які хочуть бути громадянами України, все одно там не залишаться ні жити, ні вчитися. Зараз в Україні уже неможлива проросійська влада, ніколи не переможе Партія регіонів. Єдине, що ми повин­ні зробити, – допомогти татарам. І нашим військовим. А з усіма решта нехай розбирається Росія.

- Не думаєш, що їх зазомбували російські ЗМІ?

- Їх не зомбували, вони просто «русс­кий мир». У них є Інтернет, працювали українські телеканали. Вони цього не дивилися, бо українське бачення світу їм чуже. От «ОРТ» чи «Первый канал»… Я не галичанин, але з повагою ставлюся до того, що робить Галичина, і думаю, що Галичині потрібно позбутися комплексу месії – не потрібно кудись мчати і когось рятувати. Не треба їхати і одягати на них вишиванки чи вчити колядувати.

- Невже жодної просвітницької чи інформаційної роботи не варто проводити?

- Це дорослі люди. Ми не можемо вчити їх, як жити. Вони лише образяться і відвернуться ще більше. Давайте зробимо так, щоб у нас було так добре, щоб усі хотіли сюди їхати.

- У східних областях залишається велика небезпека кримського сценарію...

- Росії нема що запропонувати. Чим переконати людей, наприклад, у Харкові? Євросоюз переміг, не вводячи танки, тому що має що запропонувати. Від швидкості поїздів – до стандартів виготовлення ковбаси. А у Росії – зниження населення, безробіття і п’яні злочини. «Русским миром» і Кирилом уже не заманиш.

http://www.wz.lviv.ua/interview/126515

© 2001-2013 ЗАТ «Видавничий дім «Високий Замок». Усі права захищено.

Передрук матеріалів дозволено лише за наявності гіперпосилання на www.wz.lviv.ua

 

Тоска

10 квітня 2014
Новини

Така навколо тоска (мабуть, від слова Тоскана),

така безпросвітність, що в середу

я чотири дні не спав (бо я взагалі не сплю вдень),

а потім не спав і дві ночі; у ту ж середу я два тижні

не їв і лише чифірив; у середу я зламав ребро

рідній мові – просто так, щоб не вимахувалася,

а під вечір усе тієї ж середи я вирішив п’ять днів писати,

бо писати менше – немає сенсу (у середу я зазвичай не

пам’ятаю, що писати взагалі немає сенсу),

середа – від «середини», тому мене все боліло всередині,

так, ніби душа – тілесна й болюча, у середу я так

накачав душу, що потім довго відчував кріпатуру,

(кріпатура душі – так називатиметься моя наступна

книжка, яка вийде у середу, наступну); у середу

закохався й двічі розлюбив (справжню любов лише так

і можна відрізнити – коли розлюблюєш, бо

якщо це була не любов, то й розлюбити не можеш),

у середу я написав дві дисертації про бари моєї

вулиці, одну дисертацію про ключ, який ніяк не міг знайти

(у середу всі кишені стають середніми), я написав двотомне

дослідження про те, що засинати у ванні – погано,

особливо коли прокидаєшся, а вода – холодна;

у середу всі – трохи науковці, навіжені дослідники,

божевільні генії; я написав коротку розвідку про самогубців

у нашому будинку (дуже коротку – бо їх не було),

дві статті про вплив середи на четвер і вівторок, у

середу виставив в інстаґрам сім фотографій середи,

що минала, написав п’ять статусів – переважно глибоких,

тому так і не опублікував їх, у середу я не написав нічого

про тебе – ані статусу, ані дисертації, навіть неримований

вірш про тебе не зміг написати, бо середа, бо все болить

всередині, нічого про тебе не зміг написати, тому перед північчю

бив свою мову, щоб не пручалася, шарпав її і лаявся,

але в середу мова завжди ставить умову:

забирайся звідси, телепню, ти тут нікому не потрібен. 

GfPlybo9PkY

 

Лидером среди украинских изданий стала книга 26-летнего поэта и эссеиста Андрея Любки «Спати з жінками»

10 квітня 2014
Новини

РЕЙТИНГ ПОПУЛЯРНОСТИ: МИР КНИГ

Лидером среди украинских изданий стала книга 26-летнего поэта и эссеиста Андрея Любки «Спати з жінками»

Инф. «ФАКТОВ»

10.04.2014

Размер текста: Абв  Абв  Абв  

 

«ФАКТЫ» публикуют список литературных произведений, пользующихся самым большим спросом

Наиболее продаваемые книги отечественных издательств

Автор Название книги, издательство Описание
1 Андрій Любка Спати з жінками", «Книги ХХІ» Виявляється, Йоган Вольфганг фон Гьоте втратив незайманість у 38 років, наслідком чого в літературі стала поява циклу його «Римських елегій». Минуло кілька століть, і теперішнім поетам для творчості вже не конче потрібні аж такі сплески і струси. Їх задовільняє й просто сон, який часом може бути реалістичнішим за саме життя. Книжка «Спати з жінками» — саме про такий сон. Відверто й лірично автор пише про себе, свою й чужі країни, свої любові й своє кохання, улюблені книжки і напої. П’ятдесят історій, жодна з яких не є останньою, бо з них усе тільки починається. Для найширшого кола читачів.
2 Сергій Жадан «Месопотамія», «Книжковий клуб» Сергій Жадан — один з найпопулярніших сучасних українських письменників. Тому кожен його новий твір стає подією на книжковому ринку. Дев’ять прозових історій і тридцять віршованих уточнень — ось таке змістове наповнення «Месопотамії». Абсурд і надія, смерть і життя, любов і зрада, сміх і сльози, горілка й цигарки, філософські відступи, фантастичні образи, перемога добра над злом, вишукані метафори й специфічний гумор — Жадан пише про все, що хоче. І виходить це в нього неперевершено!
3 Френсіс Скотт Фіцджеральд «Великий Гетсбі», «Знання» Класичний роман, що займає другий рядок у списку найбільш популярних англомовних творів у світі. «Великий Гетсбі» відображає атмосферу початку 20-х років ХХ століття в Америці — епоху незнаного доти економічного процвітання, а також джазу, сухого закону, бутлегерства та зародження організованої злочинності. Фіцджеральд використовує це тло для історії Джея Гетсбі, натякаючи на злочинну діяльність, що лежить в основі його багатства. Складнi любовнi стосунки головних героїв закінчуються трагічно. Роман вважається застереженням щодо романтичних уявлень про так звану американську мрію.
4 Тарас Прохасько, Іван Ципердюк, Юрій Андрухович, Сергій Жадан, Юрій Винничук «Євромайдан. Хроніка відчуттів», «Дискурсус» Відомі українські письменники по гарячих слідах діляться з читачами своїми власними враженнями від подій нинішньої зими на Майдані. Мільйони громадян України так або інакше взяли участь у цих подіях. Зрештою вони ще продовжуються, і ми всі беремо їх близько до серця. Тому напевно багатьом читачам буде цікаво порівняти свої власні думки і почуття з враженнями відомих літераторів. В кінці видання подано хронологію основних етапів Євромайдану (21 листопада 2013 року — 22 лютого 2014 року).
5 Рей Бредбері «451° за Фаренгейтом», «Навчальна книга — Богдан» 451° за Фаренгейтом — температура, за якої займається папір… Повний контроль суспільства урядом. Читання книг — кримінальний злочин. Пожежники, покликані розпалювати вогонь. Саме таким постає життя лю­дей майбутнього на сторінках роману Рея Бредбері. Думати, до речі, заборонено також. І, схоже, уряд країни досяг би своєї мети, змусивши націю відмовитися від усіх знань і почуттів, якби не пожежник, внутрішня свобода якого сягнула вище 451° за Фаренгейтом.
6 Мирослав Дочинець «Многії літа. Благії літа. Заповіді 104-річного Андрія Ворона — як жити довго в щасті і радості», «Карпатська вежа» Книжка, що незмінно входить до десяти найпопулярніших уже протягом півроку. Маємо унікальний, осмислений і пронизаний істинною духовністю устрій життя однієї людини. Людини звичайної і водночас незвичайної. Це не просто безцінні крихти набутих знань і вмінь мудрого старця, це Система. Вибудована на тонкій інтуіції і вивірена 100-літнім досвідом, вона з користю прислужиться кожному
7 Василь Шкляр «Тінь сови», «Книжковий клуб» Один з перших романів видатного сучасного українського письменника, автора культового роману «Залишенець. Чорний ворон». Одвічна історія про кохання та журбу. Історія кохання двох молодих людей — Степана Побережного та Катерини, життя яких сповнене світлої поезії і драматизму. Не було в Степана людини ближчої, ніж кохана. Але чи в її серці палає такий самий вогонь любові?
8 Рей Бредбері «Кульбабове вино», «Навчальна книга — Богдан» Літо у неіснуючому містечку Ґрін Таун 1928 року… Веселі пустощі чотирьох безтурботних хлопчаків. І кульбабове вино, яке готує дідусь… Воно — як чарівна капсула часу, що вбирає у себе досвід минулих літ, воно — як ностальгія за дитинством, у яке зможе хоча б на мить повернутися кожен, хто візьме до рук цю книжку
9 Ліна Костенко «Триста поезій», «А-ба-ба-га-ла-ма-га» Ліна Костенко, без сумніву, найвидатніша українська поетеса кінця другого — початку третього тисячоліття. До книги увійшли найвідоміші її вірші з різних періодів творчості — від ранньої поезії до сьогодні, а також уривки з романів та поем. Це найповніше вибране поетеси за часів незалежності України.
10 Сергій Жадан «Динамо Харків», «А-ба-ба-га-ла-ма-га» Збірка вибраних творів сучасного харківського поета і прозаїка нової хвилі Сергія Жадана. До книги увійшли найвідоміші вірші з усіх попередніх збірок, а також нові, ще не опубліковані поезії. Це найповніше на сьогодні вибране поета.

Джерело: Газета "Факты"

 

"Спати з жінками" Андрія Любки - це як три перші побачення

08 квітня 2014
Новини

"Спати з жінками" Андрія Любки - це як три перші побачення

"Спати з жінками" Андрія Любки - це як три перші побачення
Фото: meridiancz.com

Якось подруга, захопившись "Дегустацією твоєї шкіри" Андрія Любки, вирішила, що неодмінно мусить познайомитись з автором, і хто зна, що там буде далі. Так одного осіннього вечора пішли ми на літературні читання у столичний PinchukArtCentre. Побачивши натовпи таких же зачарованих дівчаток, які оточили молодого поета і щохвилини зітхали, подруга передумала.

З того часу я тільки й сприймала Любку через призму таких натовпів шанувальниць і рядків: "Хороша моя, я постійно думаю, як ми могли б назвати наших дітей. Я хочу від тебе дитину, гладити твій живіт, вслухатися в нього, наче в улюблену музику, хочу зав'язувати твої шнурівки і купувати для тебе фрукти". Мовляв, автор знає, що треба говорити дівчатам, щоб вони "ахали" на його збірки і портрети. Тому й боялася брати до рук його нову збірку 50-ти есеїв "Спати з жінками". Назва з еротичним підтекстом, яку обрали серед п'яти подібних найменувань на Facebook.

Але видання розпочинається колонками про смерть і цвинтарі. Щось тут не так. Отож, я втрапила на гачок і вирішила дійти до останнього есею, який і дав назву книжці. Далі Любка розповідає про себе, міста і країни, які відвідав, дитячі і студентські роки. Про вино і сигарети, про подорож Балканами й спонтанний автостоп до Відня, про іноземні письменницькі стипендії, посиденьки у кнайпах із колегами та про те, як його посадили в Білорусі на чотири доби за участь в опозиційному протесті. І скромно додає: "Така комбінація - одна з найбільших приємностей мого нудного й сірого життя."

Кожна колонка, наче запис у щоденнику. Навіть тексти про Україну чи геополітику пропущені через власний досвід та родинні історії. Автор пише, що вміє робити вино, тричі кидав курити і прочитав "Так казав Заратустра" Ніцше у 12 років. А ще фантазує на тему федерації.

"Моя власна геопоетична мрія, чи радше візія — це ода біології й картам, південному сонцю й слов'янським мовам, рюмкам, келішкам і фраклічам, пісні, яка нас єднає, й Дунаєві, який усім нам сниться Я мрію, щоб у якийсь прийнятний і приємний для всіх спосіб постало щось на кшталт федерації, товариства чи просто братнього кола слов'ян, які женуть сливовицю, - пише Любка. - Завдяки критерієві поширення слив і слив'янки слов'янський світ ділиться на дві частини: слив'яни і росіяни".

Та саме про своїх жінок і спання з жінками Любка не пише. Десь між іншим згадує, що "вчора у жінки, яку я люблю, був день народження". Лише наприкінці книжки з'являються історії про стосунки одразу з двома Анями, або якщо настане кінець світу, а "Вона в Києві, сама, їй страшно. А я сиджу на темній сцені театру в Чорногорії, дятел".

Нарешті дійшли до десерту, до останнього інтригуючого есею. Ніякої тобі еротики, лише натяки на неї. Любка розповідає, як подорожував в одному купе потягу "Київ-Ужгород" із трьома жінками. "Провідник так накочегарив у вагоні, що поснулі жінки порозкривалися, оголюючи хто ніжку, хто плече, хто шию, - пише автор. - Заколисаний музикою вірша і коліс поїзда, я падав у сон. Разом із жінками."

Любка таки майстер словесного зваблення, а книжка "Спати з жінками" - це як три перші побачення. Читати її, наче вечеряти із кавалером у романтичній кафешці. Ти собі посьорбуєш молочний коктейль з чорницями, а він повільно і самовдоволено розповідає про свої подвиги в дитинстві, юності, цікаву роботу, яка дозволяє подорожувати, трішки про колишніх. А про "спання з жінками" лише наприкінці вечора. Але по-джентельменськи, ніякого натяку на еротику.

 

 

Любка: «Коли я зрозумів, що у військовому училищі з мене не зроблять кілера, то пішов вчитися на філологічний…»

07 квітня 2014
Новини

Андрій Любка: «Коли я зрозумів, що у військовому училищі з мене не зроблять кілера, то пішов вчитися на філологічний…»

 

 Квітень розпочався літературно. Минулого тижня Інститут філології та журналістики відвідав молодий письменник Андрій Любка. Автор презентував нову книгу «Спати з жінками», до якої увійшли 50 есеїв та ліричних колонок.

Цього разу оригінальний поет Любка потішив прозою. Варто зазначити, що назву книги обрали самі читачі. У листопаді минулого року в соціальних мережах провели опитування, запропонувавши 5 різних  варіантів: «Смерть і ще тисяча приводів для любові» (до цього варіанту найбільше тяжів автор; однойменний есей подається у книзі найпершим), «Тут жив хтось до нас», «Серце, серце»,  «Люби мене навіть по смерті» та «Спати з жінками». До голосування долучилися понад 1,5 тисячі людей.
Отож, «Спати з жінками»… Варіант назви, який і став остаточним, народився з однойменної поезії американського поета Кеннета Кока, улюбленого вірша Андрія. 
Кожну презентацію цієї книги (я побувала на двох) Любка розпочинає з пояснення значення назви, тобто з розвінчання міфу про будь-який прихований еротичний зміст. Автор переконує, що спати з жінками – річ дуже природна, але він вкладає в це щось більше, аніж просто фізіологію. Сон, за його словами, – це відрізок часу, коли людина найщиріша, найбільш справжня і схильна довіряти, саме тому важливо, з ким ти не лише спиш, а й прокидаєшся.
Втім, інтимності у книзі вистачає, щоправда, вона схована у глибокій щирості автора та «щоденниковості» есеїв, адже ліричний герой подекуди дуже схожий на самого Любку.
Андрій же з усмішкою запевнив, що позитивні ситуації, в які потрапляють герої, списані із його життя, а негативні – винятково з життя друзів. 
Найважче, мабуть, коротко описати, про що ж sдеться у «Спати з жінками». Читаючи перші есеї, перестаєш впізнавати автора, який тут постає перед читачами чуттєвим, відвертим, часом веселим, іноді драматичним… Відчуттів так багато, як і переплетів тем у книзі. Любка-поет, окрім притаманних йому ніжних і любовних мотивів, береться за дуже непрості теми соціальної та ментальної ідентифікації українців, незалежність України, національні меншини, державні кордони, революції тощо.
Часто-густо есеї приховують подвійне дно, коли на тлі основної розповіді ліричного характеру кількома штрихами подається бачення автора з приводу гострих соціальних питань та проблем.
Кому не подобаються вірші Любки, раджу почитати цю прозову книгу, а тим, кому подобається його поезія й поготів! 
     «Спати з жінками» читається напрочуд легко і швидко, але, разом з тим, залишає по собі внутрішнє бажання щось робити, щось змінювати, подорожувати, закохуватися, пити біле вино з льодом у спеку, любити маленькі та зручні міста і ще багато з того, що пропонує автор.

 Юля ФІНКОВСЬКА, 
студентка інституту філології та журналістики

З анотації до книги «Спати з жінками»: 
«Виявляється, Йоган Вольфґанґ фон Ґьоте втратив незайманість у 38 років, наслідком чого в літературі стала поява циклу його «Римських елегій». Минуло кілька століть, і теперішнім поетам для творчості вже не конче потрібні аж такі сплески і струси, їх задовільняє й просто сон, який часом може бути реалістичнішим за саме життя. Книжка «Спати з жінками» – саме про такий сон, з якого то хочеться якнайшвидше прокинутися, а то засинати глибше й надовше. Відверто й лірично автор пише про себе, свою й чужі країни, свої любові й своє кохання, улюблені книжки і напої. П’ятдесят історій, жодна з яких не є останньою, бо з них усе тільки починається».

 

http://eenu.edu.ua/uk/articles/andriy-lyubka-koli-ya-zrozumiv-shcho-u-viyskovomu-uchilishchi-z-mene-ne-zroblyat-kilera

 

Сторінка 55 з 69

Всі права захищено 2012 © lyubka.net.ua