У п’ятницю, 8 червня, в день відкриття ЄВРО-2012 українська громада Варшави організує в центрі міста просвітницьку акцію “ЄВРО в Україні — бенкет під час чуми”. Про це повідомив поет Андрій Любка у Фейсбуці.

В рамках акції футбольним вболівальникам будуть роздаватися листівки польською та англійською мовою з закликом не залишати Україну наодинці з диктатурою та злом. Закликом стосуватиметься європейців та європейських політиків, зокрема українці попросять їх бойкотувати українську владу, яка встановлює в країні авторитаризм, а натомість вболівати і підтримати Україну та український народ.

В акції візьмуть участь українські письменники, науковці, бізнесмени, музиканти та студенти, які живуть і працюють у Варшаві. Акція розпочнеться о 13:30 біля Королівського замку у Варшаві та невдовзі рушить центром Варшави до Національного стадіону, по дорозі роздаючи інформаційні листівки, спілкуючись із перехожими та розповідаючи їм правду про події в Україні і режим Януковича.

Ужгородський письменник Андрій Любка до Чернівців привіз свою першу прозову книгу «Кілер». За 25 років він встиг більше, ніж дехто за півжиття: видав дві поетичні збірки, прозову книгу, книжку в німецькому перекладі в Австрії, посидів у в’язниці в Білорусі за участь в акціях протесту. 

– Нещодавно ви заявили, що варто замислитися про те, що Україна з огляду на «різноманітність» має переглянути свій устрій і стати федерацією?

– Це не твердження. Я просто поставив запитання: може, це не та держава, про яку ми мріяли? Не в тому плані, що влада чи народ погані. А в плані того, що, можливо, тому нічого не вдається, що йдуть такі тектонічні розломи, які спаяти неможливо. Я отримав шквал негативної критики, що я «не патріот», «молокосос». Це писали старші люди. Що ось покоління зміниться, і буде зовсім по-іншому. Але молоді ніколи не зміняться. Бо всі елітні владні посади, преференції ведення бізнесу отримують діти прокурорів, депутатів тощо. Коли в межах однієї держави існують дві різні країни і два різні народи, конфлікт стає традиційним. А те, що нас об’єднує наразі, – це тотальна корупція. Тому єдиним нормальним кроком була би дискусія, як ми хочемо жити. 

Недільний вечір в Тернополі був багатим на події. Можна було, як і більшість народу повитріщатися з трибун відремонтованого стадіону на бігаючого по футбольному полю співака Дзідзя, розігрітися алкоголем та опісювати навколишню місцевість.
В мене ж спланувався і був зреалізований варіант естетично-інтелектуального задоволення. Тим паче послухати вживу цього поета, а тепер уже й прозаїка, хотілося давно. На літературних сценах фестивалів не доводилося, переслухав лиш аудіозаписи віршів, а от тепер і випала така нагода.
В книгарні «Є» того дня зібралося з десяток справжніх шанувальників творчості, що пройшли на офіційне представлення Андрієм Любкою нової прозової книги – «Кілер». Як влучно зауважив модератор зустрічі Богдан Боденчук: «… в нас будуть стріляти влучними пострілами поетичного і прозового слова…». Щож, так воно й було. Але то були навіть не постріли, а цілий артобстріл цікавою, жорсткою, кумедною прозою, поезією, веселими і трагічними історіями та цікавинками з минулого і теперішнього життя Андрія Любки.

Андрія Любку знають не тільки за поезією: у 2006 році він був спостерігачем на виборах у Білорусі і одним із групи радників кандидата в Президенти Аляксандра Мілінкевіча. Брав участь в акціях протесту, за що відсидів 15 діб і був висланий з країни. Ну, а нещодавно за результатами інтернет-голосування Андрія оголосили «найзавиднішим женихом Закарпаття».
- Андрію, я з подивом дізнався, що ти вчився у військовому училищі. Як так сталось?

У мене покійний батько був військовим, тому я сприймав це дуже романтично. І тут варто ще звернути увагу на вік: у 14 дуже хочеться рятувати полонянок із пожежі і вбивати ворогів на підході до міста. Тобто я хотів бути не так військовим, як Джеймсом Бондом, як смішно би це не звучало. А що у війську? Правильно: наряди, плац, будівництво, марш-кидки і політінформація. А мені в 14 на війну дуже хотілося.
- Щось радикальне переживав у тій муштрі?