Ukrainian English

Andriy Lyubka received CEI Fellowship (Slovenia)

02 вересня 2017
Новини

About the CEI Fellowship for Writers in Residence

Since 2006 the CEI Fellowship for Writers in Residence has been presented by the Central European Initiative in collaboration with the Slovene Writers’ Association, as part of the Vilenica Festival. The Fellowship seeks to encourage cross-border cooperation and promotion in the field of literature for young writers from Central European Initiative member states that are not members of the European Union. The Fellowship, which is endowed with a cash award of 5,000 EUR, is intended to be used for a three-month residence in any CEI member state of the candidate’s choice. During this period the author is expected to work on the project indicated in the application form.

The recipient of the Central European Initiative Fellowship for the year 2017 is Andriy Lyubka from Ukraine.

Andriy Lyubka, a poet, writer and essayist, was born in 1987. He graduated from Mukachevo Military School, Ukrainian philology at Uzhgorod University, and Balkan studies at the University of Warsaw. He is the author of three books of poetry, a collection of short stories and a book of essays. In 2007 he received the Debut prize and in 2011 the Kyiv Laurels prize. He is also a translator from Polish, Croatian, Serbian and English and the curator of two international poetry festivals. He lives in Uzhgorod.

From the committee’s justification:

Andriy Lyubka is among the top young poets and writers of Ukrainian literature and he is a most promising European creator. He has received several literary awards and stipends, he has been translated into a number of languages, and he is highly engaged in the promotion of Ukrainian and European literature: working in several genres, he also translates from several languages.
In Lyubka’s opus to date – in poetry, essays and prose – he has shown a great sensitivity for the peripheral landscapes of European culture, from Ovid’s times forth. These may be the twilight regions of our consciousness, yet they are startlingly creative. They reflect the ambitions of artists to promote values that are vital to “Europeanism.”
Lyubka’s book plan has Ovid as a metaphorical link between Western and Eastern Europe, which represents a creative challenge for him. And that is precisely what proved convincing to the jury members. Lyubka is aware that the borders between traditions and languages are but a confirmation that we breathe the same air, settle the same shores, in the awareness and preservation of identity divisions between cultures. On many boats of literary works, however, there is a cargo that must be brought to the ports of other languages and cultures.
A further project emphasis is that Vilenica / Slovenia – the place of the writer’s residence – is a crossroads of heterogeneity within a common European identity, reflecting a bold and perspicacious starting point.

International jury members for the CEI Fellowship for 2017:

Patrizia Vascotto, President, Lidija Dimkovska, Ludwig Hartinger, Marko Kravos, Đurđa Strsoglavec

Previous CEI Fellowship recipients:

2016 – Tanja Bakić, Montenegro
2015 – Kateryna Kalytko, Ukraine
2014 – Mirko Božić, BiH / Croatia
2013 – Artem Chapeye, Ukraine
2012 – Ajla Terzić, BiH
2011 – Ognjen Spahić, Montenegro
2010 – Maja Hrgović, Croatia
2009 – Dragan Radovančević, Serbia
2008 – Ivana Sajko, Croatia
2007 – Marianna Kiyanovska, Ukraine
2006 – Goce Smilevski, Macedonia

 

Андрій Любка здобув CЕI Fellowship (Словенія)

28 серпня 2017
Новини

Міжнародне журі у складі Патриції Васкотто (голова), Лідії Дімковської, Людвіґа Гартінґера, Марка Кравоса і Джурджі Стрсоґлавеца вирішило присудити Central European Initiative Fellowship у 2017 році українському письменнику Андрієві Любці.

Central European Initiative Fellowship присуджується літераторам віком до 35 років і передбачає ґрант у розмірі EUR 5,000 на покриття тримісячного резиденційного перебування письменника в одній з країн Центральноєвропейської ініціативи (Австрія, Албанія, Білорусь, Болгарія, Боснія і Герцеговина, Італія, Македонія, Молдова, Польща, Румунія, Сербія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Україна, Хорватія, Чехія, Чорногорія).

За словами Андрія Любки, під час резиденції він планує завершити роботу над новою книжкою. Для перебування літератор обрав Словенію, Боснію і Герцеговину та Македонію. Урочисте вручення нагороди відбудеться на Міжнародному літературному фестивалі "Vilenica" в Словенії (6-9 вересня 2017 року). 

Central European Initiative Fellowship присуджується одному молодому центральноєвропейському письменнику щороку (з 2006 року) у співпраці Центральноєвропейської Ініціативи (Трієст, Італія) та Словенської Асоціації Письменників (Любляна, Словенія). 

19224790 1357776350924070 8722008532147579727 n

 

Любка в журналі "Країна": Любов – це коли нi на кого не треба справляти враження

18 серпня 2017
Новини

"Любов – це коли нi на кого не треба справляти враження"

 

Що виріс – зрозумів у 6 років, коли кинув палити. Тоді докурював за дідом його недопалки "Козака" без фільтра. Він зловив мене за цим заняттям і нагодував тютюном. Я зрозумів, що став дорослий – бо відповідаю за свої вчинки.

Друг – це людина, яку не бачив три роки, а при зустрічі він не питає: "Як справи? Що нового?" З ним наче продовжуєш розмову, яка обірвалася під час останньої здибанки.

Мої геополітичні погляди сформувалися протягом 13 хвилин. Це сталося у жовтні 1999-го під час футбольного матчу Україна – Росія. Тоді я востаннє в житті плакав перед телевізором, бо збірна Україна програвала 1:0. Так між 75-ю і 88-ю хвилинами цього матчу в моїй голові сформувалася картина світу. В свідомості народилося розуміння Росії як найбільшої загрози для існування України. Після голу Андрія Шевченка я заплаканий і щасливий бігав по хаті.

Маркером добробуту в країнах Центрально-Східної Європи є тротуари. Це для влади далеко не основне, тож беруться за їх ремонт в останню чергу. Якщо дійшли до хідників, то з усім іншим уже дали раду.

 
Андрій ЛЮБКА, 29 років, письменник. Народився 3 грудня 1987-го в латвійській Ризі, де навчалася його матір. Дитинство провів у місті Виноградів Закарпатської області. Закінчив Мукачівське військове училище, українську філологію Ужгородського національного університету і Варшавський університет та здобув ступінь магістра з балканських студій. На президентських виборах у Білорусі 2006 року був спостерігачем та брав участь у акціях протесту. Просидів 15 діб у тамтешній в'язниці. 2012-го разом із Dj Dimka Special-K видав альбом аудіовіршів ”Перед вибухом поцілуємося”, а за рік – альбом аудіопоезії ”Я ненавиджу ранки”. Тоді ж зіграв головну роль поета-ловеласа в кліпі гурту Rock-H на пісню ”До милої”. Автор трьох збірок поезій, чотирьох книжок есеїв, колонок і роману ”Карбід”. Переклав із польської чотири збірки віршів Богдана Задури та книжку репортера Лідії Осталовської ”Акварелі”. Із сербської переклав роман ”Комо” Срджана Валяревича, з хорватської – поетичну збірку Марка Поґачара ”Людина вечеряє в капцях свого батька”. Колумніст видань ”Радіо Свобода”, ”Збруч”, ”День”. Його твори перекладені англійською, німецькою, китайською, португальською, російською, чеською, польською, сербською, македонською, литовською, словацькою, румунською та турецькою мовами. Живе в Ужгороді. Любить рибалити. Має наречену Юлію
Андрій ЛЮБКА, 29 років, письменник. Народився 3 грудня 1987-го в латвійській Ризі, де навчалася його матір. Дитинство провів у місті Виноградів Закарпатської області. Закінчив Мукачівське військове училище, українську філологію Ужгородського національного університету і Варшавський університет та здобув ступінь магістра з балканських студій. На президентських виборах у Білорусі 2006 року був спостерігачем та брав участь у акціях протесту. Просидів 15 діб у тамтешній в'язниці. 2012-го разом із Dj Dimka Special-K видав альбом аудіовіршів ”Перед вибухом поцілуємося”, а за рік – альбом аудіопоезії ”Я ненавиджу ранки”. Тоді ж зіграв головну роль поета-ловеласа в кліпі гурту Rock-H на пісню ”До милої”. Автор трьох збірок поезій, чотирьох книжок есеїв, колонок і роману ”Карбід”. Переклав із польської чотири збірки віршів Богдана Задури та книжку репортера Лідії Осталовської ”Акварелі”. Із сербської переклав роман ”Комо” Срджана Валяревича, з хорватської – поетичну збірку Марка Поґачара ”Людина вечеряє в капцях свого батька”. Колумніст видань ”Радіо Свобода”, ”Збруч”, ”День”. Його твори перекладені англійською, німецькою, китайською, португальською, російською, чеською, польською, сербською, македонською, литовською, словацькою, румунською та турецькою мовами. Живе в Ужгороді. Любить рибалити. Має наречену Юлію

Не люблю ледачий морський відпочинок. Може, через те, що не втомлююся і не маю від чого відпочивати. Приблизно на 40-й хвилині курортне морське узбережжя починає мене дратувати.

Любов – це коли ні на кого не треба справляти враження. Відчуття, що пазл склався: потрібна людина поруч і можна бути собою.

У жінках ціную розум. З нею ж прийдеться говорити. За таким принципом обирав собі наречену.

Біда – це коли бракує душевних сил знайти вихід. Коли закінчується оптимізм і ти здаєшся. Вважаю, що з кожної ситуації є більш-менш прийнятний вихід. Коли не бачиш його – проблема в тобі.

Жити в Ужгороді – означає жити в Центральній Європі. Бо до 11 столиць ближче, ніж до Києва. Я зранку сідаю в машину і обідаю в Будапешті.

У День батька згадую про те, що не знаю свого батька.

Якщо за день нічого не написав, не переклав, то прожив його марно. Коли працюю, не виходжу з дому. Роман "Комо" переклав за місяць. Працював по 12 годин на добу, на Різдво і Новий рік.

Раніше думав, що життя закінчу самогубством. Здавалося, справжній поет так має померти, а себе вважаю справжнім поетом. Зараз я – прозаїк, а їм не треба так умирати.

Найстрашніше – піти з життя після смерті своїх дітей.

Три роки тому покинув усі роботи і почав жити з того, що пишу. Це було свідоме рішення. Тоді мешкав у Варшаві й хотів переїхати в Ужгород. Робити лише те, що подобається. Прогулюватися містом, не їздити в жодному транспорті. Ця мрія здійснилася.

Боюся змій. Огидні, слизькі, можуть тихо підповзти й вкусити.

Героїв немає. Ті, що роблять геройські вчинки, про це не задумуються. Отже, себе такими не вважають. У житті вони дуже прості. Ті, які вважають себе героями, насправді, ними не є.

Якщо довго плекати ненависть, а потім темному обивателю дати автомат і сказати, що за вбивство йому нічого не буде – починається пекло. Зрозумів це після того, як прочитав щоденники і спогади людей, що пережили війну в Боснії. На Сараєво вже падали бомби, а всі далі думали, що в них війна неможлива, бо люди не хочуть цього.

вивчив сербську мову. Це моє найбільше досягнення.

За кордоном подружня пара запросила до себе на обід. Через годину виявилось, що прийняли мене за Любка Дереша. Мені стало ніяково, але не став їх розчаровувати. Потім вони кажуть, що читали книжки та інтерв'ю, і думали, що я вегетаріанець, а я пив горілку і їв ковбасу. Довелося сказати, що маю власну філософську систему й у подорожах собі дозволяю вживати різну їжу.

Мрію написати роман, який би виходив із підсвідомості. Щоб навіть я не до кінця розумів, як він зроблений. Щоб інші впізнавали в ньому себе. Щоб він описав моє покоління.

Хамів мені шкода. Це – нещасні люди. Агресією намагаються приховати власні комплекси.

Щастя – це здоровенний ставок із рибою, яка добре клює, дерев'яний будиночок за плечима – з каміном, бібліотекою, віскі і фортепіано.

 

 

"Карбід" Любки - у півфіналі Анґелуса!

09 серпня 2017
Новини

Роман "Карбід" Андрія Любки (польський переклад - Богдан Задура, Warsztaty Kultury, Lublin, 2016) потрапив у півфінал престижної центральноєвропейської нагороди Angelus, яку щоосені вручають у Вроцлаві. Цьогоріч "Карбід" став єдиною українською книгою, що потрапила до півфіналу; список фіналістів журі оголосить у жовтні.

Jury Literackiej Nagrody Europy Środkowej „Angelus" ogłosiło listę 14 książek.
1.Ivan Binar, Siedem rozdziałów z życia Václava Netušila albo rowerem dookoła świata, Wydawnictwo Amaltea, tłum. Dorota Dobrew
2.Jelena Czyżowa, Grzybnia, Wydawnictwo Czarne, tłum. Agnieszka Sowińska
3.Filip Florian, Dni króla, Wydawnictwo Amaltea, tłum. Radosława Janowska-Lascar
4. Wasilij Gołowanow, Wyspa, czyli usprawiedliwienie bezsensownych podróży, Wydawnictwo Literackie, tłum. Magdalena Hornung
5.Monika Kompaniková, Piąta łódź, Książkowe Klimaty, tłum. Izabela Zając
6.Andrij Lubka, Karbid, Warsztaty Kultury w Lublinie, tłum. Bohdan Zadura
7.Matthias Nawrat, Wszystkie śmierci dziadka Jurka, Bukowy Las, tłum. Anna Wziątek
8.Stanisław Aleksander Nowak Galicyanie, Wydawnictwo W.A.B.
9.Oleg Pawłow, Opowieści z ostatnich dni, Oficyna Literacka Noir sur Blanc, tłum. Wiktor Dłuski
10.Ralf Rothmann, Umrzeć na wiosnę, Wydawnictwo W.A.B., tłum. Aldona Zaniewska
11.Faruk Šehić, książka o Unie, Biuro Literackie, tłum. Agnieszka Schreier
12.Szabłowski Witold, Sprawiedliwi zdrajcy. Sąsiedzi z Wołynia, Społeczny Instytut Wydawniczy Znak
13.Monika Sznajderman Fałszerze pieprzu. Historia rodzinna, Wydawnictwo Czarne
14.Andrea Tompa, Dom kata, Książkowe Klimaty, tłum. Anna Butrym

Літературна нагорода Центральної Європи «Ангелус» (пол. Nagroda Literacka Europy Środkowej „Angelus") — літературна відзнака, яку вручають щороку з 2006 за найкращу прозову книгу, опубліковану польською мовою попереднього року. Організатором і фундатором є місто Вроцлав; лавреатом може стати письменник, що походить із Центральної Європи (Австрія, Албанія, Білорусь, Болгарія, Боснія і Герцеговина, Естонія, Латвія, Литва, Македонія, Молдова, Німеччина, Польща, Росія, Румунія, Сербія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Україна, Хорватія, Чехія, Чорногорія).

Вручається у Вроцлаві за найкращі прозаїчні твори авторам, які у своїх текстах звертаються до найважливіших, найбільш актуальних тем сучасного світу, дають поштовх до міркувань і глибокого пізнання інших культур.

Нагородою є чек на 150 тисяч злотих, що приблизно дорівнює 49 тисяч доларів США, і статуетка авторства вроцлавської різьбярки Еви Россано. З 2009 року нагороджують також і перекладача книги-лавреата. У випадку, якщо нагороду отримає польський письменник, журі обирає найкращого перекладача однієї з іноземних книг.

Лауреати Редагувати

2006 — український письменник Юрій Андрухович, Dwanaście kręgów (пер. Катажина Котинська)
2007 — австрійський письменник Мартін Поллак, Śmierć w bunkrze — opowieść o moim ojcu (пер. Анджей Копцький)
2008 — угорський письменник Петер Естергазі, Harmonia cælestis (пер. Тереса Воровська)
2009 — чеський письменник Йозеф Шкворецький, Przypadki inżyniera ludzkich dusz (пер. Анджей Яґодзінський)
2010 — угорський письменник Дьйордь Шпіро, Mesjasze (пер. Ельжбета Циґельська)
2011 — білоруська письменниця Світлана Алексієвич, Wojna nie ma w sobie nic z kobiety (пер. Єжи Чех)
2012 — хорватський і боснійський письменник Мілєнко Єрґович, Srda śpiewa o zmierzchu w Zielone Świątki (пер. Маґдалена Петринська)
2013 — українська письменниця Оксана Забужко, Muzeum porzuconych sekretów (пер. Катажина Котинська)[1]
2014 — словацький письменник Павол Ранков, «Zdarzyło się pierwszego września (albo kiedy indziej)» (пер. Томаш Грабінські)[2]
2015 — український письменник Сергій Жадан, Месопотамія (пер. Міхаель Петрик і Адам Поморський)[3].
2016 — румунський письменник Варужан Восганян, "Księga szeptów" (пер. Йоанна Корнас-Варнас)

 

ANGELUS logo-300x206

 

Джерело: http://angelus.com.pl/2017/08/polfinal-angelusa/

 

 

Замовлення книжок Андрія Любки з автографом - онлайн!

01 серпня 2017
Новини

18745107 1371287946285419 1546199293 o

Бажаєте придбати книжку Андрія Любки й отримати автограф? Хочете зробити елегантний подарунок собі чи близьким на свята? Тепер це можливо всього за дві хвилини: заповнюєте форму онлайн, оплачуєте замовлення банківською карткою або через термінал, і вже за кілька днів отримуєте покупку Новою Поштою у будь-якому куточку України!

Лінк для замовлень: 

ЗРОБИТИ ЗАМОВЛЕННЯ КНИЖОК АНДРІЯ ЛЮБКИ ОНЛАЙН

 

4

 

 

 

 

 

Сторінка 2 з 45

Всі права захищено 2012 © lyubka.net.ua