***

 Вже зовсім скоро, зовсім невдовзі,

Кажу собі, вже от-от, зовсім-зовсім.

Кажу собі вже так давно, що не цілком

Пам’ятаю що саме має відбутися

(коли – дивіться вище).

Може, я фотографуватиму Тебе посеред цілого

Поля квітів? Ти усміхатимешся, жмуритимешся

Проти сонця, і все Твоє тіло буде пахнути

Травою й небом, коли Ти ляжеш

Посеред цієї розкоші,

І поманиш до себе пальчиком.

Вже зовсім скоро, зовсім невдовзі.

Але невже мої мрії зводяться тільки до сексу?

Ніби й ні, ось про небо згадав, про квіти.

Як романтично, який сентиментальний пафос!

Блін, аж соромно:

Мені хочеться сексу, а я втираю тут про квіти, поля.

Добре, що вчасно зупинився, а то б

І якусь травневу грозу сюди вплів, вітер,

Який куйовдить Твоє волосся, з чимось дурнуватим

Порівняв би Твої очі. Твої. Очі.

Придурок, як же ж можна порівнювати з чимось Твої очі?!

Дякувати Богу, встиг зупинитися. А

Вже зовсім скоро, зовсім невдовзі,

Ні, про це не можна писати.

Хай це буде нашою таємницею.

Коментарі: