Це трапилося під час моєї першої поїздки на Донбас. Кінець квітня 2022 року. Країна розбурхана війною, але застигла перед великим невідомим: уже ясно, що в росіян не вийде окупувати всю державу, але незрозуміло, коли і в якій формі цей жах закінчиться.

Ми купили пікап і джип для військових на Донбасі – це були моя друга і третя за рахунком машини для ЗСУ. У друзів з комітету медичної допомоги позичили мікроавтобус, на якому мали повернутися з Донеччини, взяли з собою ще одну машину для військових від інших волонтерів, зібрали вісьмох водіїв – по двоє на кожну автівку, щоб можна було мінятися в дорозі й не витрачати час на зупинки й спочинок. І поїхали на схід.

Це була моя перша поїздка, емоції ...

З усіх речей, які я возив українським військовим на фронт, найважливішою була пачка кави. Кілограмовий пакунок свіжообсмаженої кави з однієї гіпстерської кав’ярні-ростерії в центрі Ужгорода. Прямокутний і блискучий, зі стильною наліпкою «Roasted Uganda». Річ радше для інстаґраму, ніж для фронту.

Втім, вона виконувала цілком оборонну функцію – щоправда, допомагала захистити не тіло, а те, що важливіше за тіло. Людське в людині. Раніше, коли я писав вірші, я б назвав цю дивну субстанцію душею, а тепер – хай буде психіка. Та кава допомагала захистити психіку, бо створювала відчуття, що ти не просто шматок м’яса, ціль для снайперів і бомб, а людина. Людина – з її смаками, вподобаннями і звичками.

Добре пригадую той ранок. Початок травня, коли ночі ще холодні, але вранці повітря швидко ...

Я дивлюся на всі ці відео з різних куточків України - і в мене відчуття дежавю.

Ніби я цих людей уже десь бачив, впізнаю їхні риси обличчя, профілі, характерні погляди. Господи, таке відчуття, ніби прокинулося щось древнє й говорить через нас.

Подивіться на цих людей! Це ж ожили наші найглибші архетипи - княжої дружини, козацького війська, захисників УНР, воїнів УПА. Які прекрасні, сильні, відкриті обличчя! Такі справжні українці, наче вийшли зі сторінок хрестоматій, безстрашні та ще й насмішкуваті.

Подивіться на нашу армію, невже ви не впізнаєте тих козаків, що пишуть листа турецькому султану? В ефірі мат-перемат, прокльони й жарти, це військо вільних людей, що воюють з власної волі! Військо запорозьке, яке саме собі вибирає отамана і має гідність; це не ...

І

Це був ранок перед коронацією. У кімнаті нічого не вказувало на особливий, урочистий статус цього дня, все залишилося таким же, як учора: велике вікно й масивні штори, що розбігалися донизу V-подібним вирізом, ліжко й бароковий портрет бородатого чоловіка у пишному вбранні, вочевидь, аристократа; камін і дзеркало над ним; круглий дубовий, але вишуканий стіл, п’ять стільців навколо нього; шафка з годинником, стрілки й цифри на якому виблискували позолотою; бордовий м’який килим на підлозі з жовтавим обрамленням та левом у центрі, і тьмяно-блакитна гравюра королівських ловів на стелі; стіни, бездоганно вистелені оксамитом гранатового кольору; срібний семиколонний підсвічник на столі; височезні білі двері з бронзовою ручкою у формі змії з відкритою пащекою. У ліжку спав чоловік, недбало розкинувши руки й ноги на ...