Фотографії українського збіжжя, висипаного, мов сміття, на асфальт, обурюють і ображають. Для народу, який збирає урожай під обстрілами і обробляє землю, всипану смертоносними мінами, для народу, який пережив трагедію Голодомору, поведінка польських фермерів – це не просто блюзнірство чи дикість, а й страшний гріх. Але – юридично – це також кримінальний злочин, посягання на чуже майне. І саме цей злочин дає шанс уряду Дональда Туска нарешті вгамувати протести та покарати ініціаторів. Польські фермери – корисні ідіоти росії, але серед них, цілком вірогідно, добре працює і солоно платить російська агентура. Що в цій ситуації робити українському суспільству, українській діаспорі в Польщі та офіційній українській дипломатії? Відповідь очевидна – стишити емоції і вивернути її собі на користь. Бо транзит зброї важливіший за транзит зерна, а Польща – має бути нашим стратегічним партнером. Не час для образ – час для зрілої політики і державницької позиції.